ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 5 жовтня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів - Балюка М. І., Гуменюка В. І., Жайворонок Т. Є., Лященко Н. П., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус девелопмент груп" (далі - ТОВ "Октопус девелопмент груп") про розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 14 липня 2010 року, встановила:

У квітні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з уточненим у подальшому вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 травня 2008 року між ним і ТОВ "Октопус девелопмент груп" укладено договір підряду на будівництво житлового об'єкта N 55/Р219Д (далі - Договір) однокімнатної квартири АДРЕСА_1 у м. Чернівцях, загальною площею 49,08 кв. м, у тому числі житловою площею 15,60 кв. м Указував на те, що взяті не себе зобов'язання за зазначеним договором він виконав належним чином, але відповідач своїх зобов'язань щодо здачі та введення в експлуатацію житлового об'єкта у строки, визначені Договором, не виконав. У зв'язку з неналежним виконанням товариством своїх зобов'язань позивач просив суд ухвалити рішення, яким розірвати Договір; стягнути з відповідача на його (ОСОБА_6) користь сплачені кошти згідно з укладеним Договором у сумі 327590 грн., неустойку в сумі 16379 грн. 50 коп., три проценти річних у сумі 9827 грн. 70 коп., пеню в сумі 73259 грн., інфляційні втрати в сумі 51534 грн., 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 березня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Ухвалено розірвати Договір, укладений 30 травня 2008 року між ТОВ "Октопус девелопмент груп" та ОСОБА_6 Стягнуто з ТОВ "Октопус девелопмент груп" на користь ОСОБА_6 327590 грн. сплачених коштів згідно з укладеним Договором, 16379 грн. 50 коп. неустойки, 73259 грн. пені., а всього 417228 грн. 50 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 14 липня 2010 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ "Октопус девелопмент груп" на користь ОСОБА_6 сплачених коштів у сумі 327590 грн., 16379 грн. 50 коп. неустойки, 73259 грн. пені змінено: стягнуто з ТОВ "Октопус девелопмент груп" на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 208287 грн. 90 коп., 10414 грн. 40 коп. неустойки, 46579 грн. 45 коп. пені; у решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду в частині вирішення його позовних вимог про стягнення з відповідача сплачених коштів згідно з укладеним Договором, неустойки й пені та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

В іншій частині ухвалені у справі судові рішення сторонами не оскаржуються.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Октопус девелопмент груп" порушує питання про її відхилення, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого апеляційним судом рішення.

Ураховуючи положення п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року, в редакції, чинній до введення в дію зазначеного Закону від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Змінюючи рішення районного суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача сплачених коштів згідно з укладеним Договором, неустойки й пені та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що п. 7.7 указаного Договору передбачено право замовника на розірвання цього Договору із зобов'язанням виконавця повернути замовнику всі сплачені кошти у разі значного порушення строків будівництва. Тобто сторонами встановлено порядок повернення грошових коштів, за яким сума, що підлягає сплаті, грошовим еквівалентом в іноземній валюті не визначається.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

За змістомч. 1 ст. 192 ЦК України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст. 35 Закону України від 20 травня 1999 року N 679-XIV "Про Національний банк України", ст. 3 Закону України від 5 квітня 2001 року N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" єдиним законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, яка приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень за всіма видами платежів.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений Договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

При цьому під іншим порядком у цій статті мається на увазі порядок і дата визначення курсу валюти.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження у Договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті.

Саме до цього зводиться правова позиція, що висловлена Верховним Судом України в постанові від 4 липня 2011 року, яка згідно зі ст. 3607 ЦПК України є обов'язковою для судів, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до його рішення.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, вартість будівництва житлового об'єкта відповідно до пп. 1, 3.1 Договору складає 41 тис. доларів США, що на день укладення Договору становить 194750 грн.

Четвертим розділом Договору сторонами визначено порядок розрахунків, за яким оплата договірної вартості будівництва житлового об'єкта проводиться замовником шляхом перерахування коштів, визначених у доларах США.

Відповідно до п. 7.7 Договору при значному порушенні строків будівництва замовник має право розірвати цей Договір, а виконавець зобов'язаний у місячний термін, з моменту розірвання Договору та подачі претензії, повернути замовнику всі сплачені кошти та штрафну неустойку в розмірі 5 (п'яти) відсотків сплачених сум.

Статтею 2 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Ураховуючи викладене, районний суд дійшов правильних висновків про те, що грошове зобов'язання за Договором, порядок розрахунків та повернення коштів у разі розірвання Договору визначені сторонами в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Висновки апеляційного суду про те, що сторонами встановлено порядок повернення грошових коштів, за яким сума, що підлягає сплаті, грошовим еквівалентом в іноземній валюті не визначається, є помилковими й такими, що не ґрунтуються на законі.

Отже, виходячи з дійсних установлених обставин справи та з урахуванням положень норм матеріального права суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду в частині стягнення з відповідача сплачених коштів згідно з укладеним Договором, неустойки та пені підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 14 липня 2010 року про зміну рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 березня 2010 року зі стягненням з товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус девелопмент груп" на користь ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 208287 грн. 90 коп., 10414 грн. 40 коп. неустойки та 46579 грн. 45 коп. пені скасувати, й у цій частині залишити в силі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 березня 2010 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Октопус девелопмент груп" на користь ОСОБА_6 327590 грн. сплачених коштів, 16379 грн. 50 коп. неустойки та 73259 грн. пені, а всього 417228 грн. 50 коп.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

М. І. Балюк

 

В. І. Гуменюк

 

Т. Є. Жайворонок

 

Н. П. Лященко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали