ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 23 травня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого: Шицького І. Б., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Луспеника Д. Д., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши (за участю представників: публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Беседіна В. І., Сизової Л. В., Кабінету Міністрів України - Станецької О. В.) заяву публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Харкові про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 грудня 2010 року у справі N 53/325-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс" до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Харкові, треті особи - приватна фірма "Яна", ОСОБА_1., ОСОБА_2, про розірвання договорів, встановив:

У 2009 році товариством з обмеженою відповідальністю "Тімекс" заявлено позов до відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Харкові, треті особи - приватна фірма "Яна", ОСОБА_1, ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог, про розірвання генеральної угоди N 6807N4 від 27 березня 2007 року та кредитних договорів N 6807К17 від 27 березня 2007 року і від 6 жовтня 2008 року за N 68608К21, укладених з відповідачем.

Одночасно позивач просив суд визнати наслідком розірвання кредитних договорів виплату заборгованості за кредитними договорами в гривні (виходячи з курсу іноземної валюти до гривні на дату укладання відповідних договорів) щомісячними рівними частинами протягом десяти років.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що протягом дії вказаних договорів у зв'язку з економічною кризою суттєво змінилися обставини, якими сторони керувалися при їх укладенні, а саме відбулася зміна курсу долара США по відношенню до гривні, що не могли передбачити сторони. На думку позивача відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувалися під час укладення спірних угод, у зв'язку з чим, з урахуванням положень статті 652 ЦК України, спірні договори може бути розірвано.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 грудня 2009 року позов задоволено частково: розірвано генеральну угоду N 6807N4 від 27 березня 2007 року, кредитний договір N 6807К17 від 27 березня 2007 року, кредитний договір N 68608К21 від 6 жовтня 2008 року, визначено наслідками розірвання договорів, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цих договорів, виплату ТОВ "Тімекс" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості у сумі 1375512,79 дол. США за кредитною угодою N 6807К17 від 27 березня 2007 року, що складається з кредиту, відсотків, комісії за управління та пені, а також заборгованості у сумі 302110,23 дол. США за кредитною угодою N 68608К21 від 6 жовтня 2008 року, що складається з кредиту, простроченого боргу по кредиту, відсотків, комісії за управління і пені. В іншій частині позовних вимог, відмовлено. Рішення господарського суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач дотримався встановленого статтею 188 ГК України порядку зміни та розірвання господарських договорів та довів в суді те, що відбулась істотна зміна обставин, з настанням якої закон пов'язує можливість розірвання укладених угод.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2010 року рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2009 року скасовано частково - в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Тімекс". Прийнято у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. У решті рішення першої інстанції залишено без змін. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що позивачем не доведено сукупності всіх обставин для розірвання спірних договорів, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 грудня 2010 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 9 серпня 2010 року скасовано, а рішення господарського суду Харківської області від 24 грудня 2009 року залишено без зміни. В основу постанови касаційного суду покладено висновки господарського суду першої інстанції про наявність умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України для розірвання спірної генеральної угоди та кредитних договорів.

Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Харкові в порядку ст. 11119 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 грудня 2010 року у справі N 53/325-09  з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 651, 652 ЦК України у правовідносинах з розірвання генеральної угоди та кредитних договорів, зокрема, у зв'язку з істотною зміною обставин. На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанови Вищого господарського суду України від 2 грудня 2010 року у справі N 7/169, від 26 липня 2010 року у справі N 5/36, у яких висловлено, зокрема, правову позицію про те, що настання фінансової світової кризи не є істотною зміною обставин, оскільки економічна криза носить загальний характер та стосується обох договірних сторін. За наявності одночасно чотирьох умов, визначенихч. 2 ст. 652 ЦК України, договір може бути розірвано. Одночасно заявником надано копії рішень, прийнятих Верховним Судом України від 26 травня 2010 року у справі N 6-3821св10, від 22 вересня 2010 року у справі N 6-25666св10, в яких висловлена аналогічна правова позиція.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13 квітня 2011 року у справі N 53/325-09 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 грудня 2010 року.

Ухвалами Верховного Суду України від 28 квітня 2011 року:

- відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України 15 грудня 2010 року у справі N 53/325-09,

- витребувано матеріали справи,

- доручено голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготовку відповідними фахівцями Науково-консультативної ради наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 651, 652 ЦК України у правовідносинах з розірвання договорів, зокрема, у зв'язку з істотною зміною обставин,

- визначено Міністерство юстиції України органом державної влади, представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання ст. ст. 651, 652 ЦК України у правовідносинах з розірвання договорів, зокрема, у зв'язку з істотною зміною обставин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 27 березня 2007 року між ТОВ "Тімекс" та ВАТ "Державний експортно-імпортний банк" було укладено генеральну угоду N 6807N4, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався проводити кредитні операції (надання кредитів, банківських гарантій, врахування, авалювання векселів та інше).

В рамках генеральної угоди 27 березня 2007 року було укладено кредитний договір N 6807К17, відповідно до умов якого позивачу було відкрито мультивалютну кредитну лінію з встановленим лімітом 1500000 дол. США. Додатковою угодою N 6807К17-1 від 4 липня 2007 року до кредитного договору N 6807К17 від 27 березня 2007 року було збільшено суму кредитних коштів, наданих банком позивачу, до 2100000,00 дол. США.

6 жовтня 2008 року в рамках генеральної угоди було укладено кредитний договір N 68608К21, відповідно до умов якого позивачу було надано відповідачем грошові кошти у загальному розмірі 300000 дол. США.

Одночасно господарськими судами встановлено, що позивач листами від 4 грудня 2008 року, від 30 грудня 2008 року та від 26 січня 2009 року неодноразово звертався до відповідача із пропозиціями стосовно зміни умов кредитних договорів, але відповідач не надав відповіді на вказані пропозиції, у зв'язку з чим позивач звернутися до суду із позовом про розірвання, укладених з відповідачем генеральної угоди та кредитних договорів на підставі статті 652 ЦК України.

Отже, предметом спору між Банком і Товариством є дострокове розірвання генеральної угоди та кредитних договорів на підставі ст. 652 ЦК України.

Частиною першою ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачено, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною другою ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Вказуючи, що у зв'язку з фінансовою кризою виконання генеральної угоди та кредитних договорів сторонами призвело до порушення майнових інтересів позивача, який був заінтересований в укладенні кредитних договорів, і позбавило його того, на що він розраховував, та зазначаючи про наявність одночасно чотирьох умов для розірвання спірних угод, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, господарський суд першої інстанції не навів доказів у розумінні ст. 33 ГПК України, які б підтверджували дані обставини та визначені законом умови.

Разом з тим, апеляційний господарський суд обставин, які б підтверджували одночасну наявність чотирьох умов для розірвання генеральної угоди та кредитних договорів, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, не встановив.

Таким чином, господарський суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, не мав підстав для застосування ст. 652 ЦК України при розірванні спірної генеральної угоди та кредитних договорів.

Аналогічну правову позицію про те, що підстав для розірвання кредитних договорів немає, якщо заінтересована сторона не довела одночасну наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, викладено в постанові Вищого господарського суду України від 2 грудня 2010 року у справі N 7/169.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 15 грудня 2010 року у справі N 53/325-09 прийнята внаслідок неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права та підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, а справа направленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись ст. ст. 11114 - 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяву публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 15 грудня 2010 року у справі N 53/325-09 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України.

  

Головуючий:

І. Б. Шицький

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Є. І. Ковтюк

 

О. Т. Кузьменко

 

Д. Д. Луспеник

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

  




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали