ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

УХВАЛА

від 17 листопада 2010 року

Додатково див. постанову Верховного Суду України від 14 лютого 2011 року (Постанова N 6-7сц10)

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі суддів - Григор'євої Л. І., Балюка М. І., Луспеника Д. Д., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Земля і Життя", публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит", ОСОБА_5, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Українська комерційна власність", про розірвання іпотечного договору та за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року, встановила:

У березні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 28 вересня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Земля і Життя" (далі - ТОВ "НВП "Земля і Життя") та акціонерний комерційний банк "Національний кредит" (далі - АКБ "Національний кредит"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" (далі - ПАТ "Банк Національний кредит"), укладено договір про відкриття кредитної лінії, за яким АКБ "Національний кредит" надало ТОВ "НВП "Земля і Життя" кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 14 млн. 500 тис. грн. зі сплатою 18 % річних. У забезпечення кредитного договору ОСОБА_3 передала в іпотеку квартиру N АДРЕСА_1.

30 жовтня 2007 року відповідачами укладено договір, яким ліміт кредитної лінії збільшено до 15 млн. 500 тис. грн. 31 жовтня 2007 року договором про внесення змін було зменшено вартість застави з 6183333 грн. до 2705080 грн., що призвело до зменшення коефіцієнту забезпечення та збільшення її відповідальності у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, 25 лютого 2008 року було припинено договір іпотеки, що укладений з майновим поручителем - товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївтранс", що на її думку, призвело до зростання боргового тягаря, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки.

22 квітня 2008 року відповідачами укладено договір про внесення змін до кредитного договору, за яким відсотки за користування кредитом збільшились до 20 %, а відсоткова ставка за неправомірне користування кредитом збільшилась до 30 %. Таким чином ПАТ "Банк Національний кредит" неодноразово підвищував обсяг її відповідальності як майнового поручителя, не погоджуючи з нею зміни до кредитного договору.

Посилаючись на викладене, позивачка просила розірвати договір іпотеки, укладений нею та ПАТ "Банк Національний кредит".

ПАТ "Банк Національний кредит" звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру N АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 4 червня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року, рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позову задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру N АДРЕСА_1.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Судді:

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Балюк

 

Д. Д. Луспеник

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали