ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28.09.2010 р.

N К-22868/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Горбатюка С. А., Мороз Л. Л., Мироненка О. В., Смоковича М. І., Чумаченко Т. А., розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства ІК "Укр-Кор-Інвест" до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську про скасування акта, встановила:

Відкрите акціонерне товариство ІК "Укр-Кор-Інвест" звернулось з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську про скасування акта.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Визнано дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську щодо нарахування та зобов'язання до сплати компанії "Укр-Кор-Інвест" штрафні санкції та пеню у сумі 466,68 грн. Скасовано акт N 646 від 17 серпня 2009 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Луганську в частині нарахування та зобов'язання до сплати штрафних санкцій та пені у сумі 466,68 грн.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 17.08.2009 відповідачем проведена перевірка підприємства позивача на предмет правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати страхових внесків до фонду і їх використання за період з 01.07.2006 по 30.06.2009. На підставі проведеної перевірки складено акт N 646, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 466,68 грн. і пеня в сумі 72,85 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що рішення відповідача є неправомірним, оскільки базою для зарахування соціальних внесків є фактичні витрати на оплату праці найнятих робітників (витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат), що підлягають оподаткуванню з доходів (п. 1 ст. 19 Закону N 1533, пп. 1 п. 1 ст. 21 Закону N 2240, ст. 47 Закону N 1105), а в даному випадку виплачувалася не заробітна плата найнятим робітникам згідно з трудовою угодою, а винагорода фізичним особам згідно цивільно-правового договору.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Частиною 2 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що роботодавець, як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Перевіркою, проведеною відповідачем, були виявлені відхилення по фонду оплати праці та донараховані страхові внески за несвоєчасну їх сплату та нарахована пеня.

Відхилення виникли в наслідок того, що заробітна плата робітників за договорами підряду, який по суті був трудовим договором, не була включена до фонду оплати праці, на яку нараховується страховий внесок.

Основною відзнакою договору підряду від трудового договору є те, що перший регулюються Цивільним кодексом України, а другий - Кодексом законів про працю в Україні.

Для договору підряду важливий саме кінцевий результат, а його предметом є матеріалізовані результати виготовлення, обробка, ремонт речей та передача замовникові результатів.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Також за договором підряду, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності. За підрядними роботами оплачується не процес праці, а її результат, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт, на підставі яких провадиться їх оплата. Вид договору визначається по його суті, по змісту.

Договір підряду не можна заключати, коли робота носить постійний характер та виконання можливе тільки на підставі трудового договору.

Оскільки позивачем договір підряду був укладений з фізичними особами на охорону приміщення та прибирання приміщення, то даний договір підряду фактично відноситься до трудових договорів і позивач не звільняється від сплати страхових внесків.

Враховуючи викладене, суди дійшли помилкового висновку, що дії відповідача були неправомірними.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанції скасуванню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали