ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.11.2011 р.

N К/9991/8129/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого: судді-доповідача Бим М. Є., суддів: Конюшка К. В., Сіроша М. В., Харченка В. В., Чалого С. Я., при секретарі: Гутніченко А. М., за участю представників: ДПА України - Л. Д. В., ТОВ "Альтцем"- Т. С. С., Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - Х. Т. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Державної податкової адміністрації України та Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року у справі N 2а-9205/10/2/0170 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альтцем" до Міністерства економіки України, Державної податкової адміністрації України, третя особа - Державна податкова інспекція в м. Керчі Автономної Республіки Крим, про скасування наказу та визнання дій протиправними, встановила:

У липні 2010 року ТОВ "Альтцем" звернулось до суду з позовом, в якому просило:

скасувати наказ Міністерства економіки України від 27.05.2010 N 594 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України" в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті";

визнати протиправними дії Державної податкової адміністрації України по складанню та направленню на адресу Міністерства подань від 23.04.2010 N 4771/5/22-6016 та від 27.04.2010 N 07/29040-10 в частині включення позивача до переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, встановлену відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Позовні вимоги товариство обґрунтовувало тим, що ДПА, незважаючи на відсутність узгодження рішень про застосування до позивача штрафних санкції за порушення строків проведення розрахунків на підставі Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскарження платником податків нібито встановленого податковим органом факту порушення зазначеного Закону, надіслала на адресу Міністерства подання, внаслідок чого до нього протиправно був застосований індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової адміністрації України по складанню та направленню на адресу Міністерства економіки України подань від 23.04.2010 N 4771/5/22-6016 та від 27.04.2010 N 07/29040-10 в частині включення товариства з обмеженою відповідальністю "Альтцем" до переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. Скасовано наказ Міністерства економіки України від 27.05.2010 N 594 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України", в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтцем" спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року п. 3 резолютивної частини постанови змінено та викладено у новій редакції: "Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економіки України N 594 від 27.05.2010 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України" в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтцем" спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.". В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова адміністрація України просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки ТОВ "Альтцем" щодо виконання імпортного контракту D000296 від 14.02.2008, ДПІ в м. Керчі Автономної Республіки Крим було зафіксовано факт порушення позивачем Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а тому на виконання постанови КМ України від 26.12.95 N 1044 "Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю" ДПА України на адресу Мінекономіки було направлено подання від 23.04.2010 N 4771/5/22-6016 щодо застосування, в тому числі до позивача, спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція в м. Керчі Автономної Республіки Крим просить скасувати зазначені вище судові рішення з аналогічних підстав, та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу ДПА України, ТОВ "Альтцем" просить залишити її без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечень на скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що на час звернення ДПА з поданнями до Міністерства не був встановлений факт порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", внаслідок чого були відсутні правові підстави для застосування до нього будь-яких санкцій, визначених у ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Дії ДПА щодо включення позивача при оформлення подання від 23.04.2010 N 4771/5/22-6016 та подання від 27.04.2010 N 07/29040-10 до переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію, в умовах не завершення процедури апеляційного оскарження рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій та не встановлення безумовного факту невиконання ним вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", не можна вважати такими, що вчинені при повному з'ясуванні всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення про їх застосування, неупередженими та добросовісними.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з огляду на нижченаведене.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення на перевірку від 22.03.2010 N 74/22/6 Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим в період з 23.03.2010 по 25.03.2010 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Альтцем" щодо виконання імпортного контракту N D000296 від 14.02.2008.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 30.03.2010 N 437/22-06/31772337, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Так, в Акті зазначено, що за імпортним контрактом від 14.02.2008 N D000296 код A 1" передбачено постачання технології та обладнання для нового цементного заводу - 1 технологічна лінія, у обсязі вказаному в специфікації - Додаток N 2 до контракту (загальна вартість контракту становитиме 89600000,00 Євро).

За висновками Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим моментом закінчення імпортної операції вважається випуск товару у вільне використовування, тобто закінченням імпортної операції є дата оформлення імпортної вантажної митної декларації на випуск товару у вільний обіг (ВМД ІМ-40), а не дата перетину митного кордону України або дата оформлення вантажної митної декларації на розміщення товару на митному ліцензійному складі. Тому з метою контролю за імпортними операціями використовується дата оформлення ВМД ІМ-40 (випуск у вільне користування). Позивачем же до перевірки були надані ВМД типу ІМ-74, що свідчать про знаходження товару під митним контролем.

В акті перевірки від 30.03.2010 N 437/22-06/31772337 зазначено, що позивачем було здійснено імпортну операцію з відстроченням поставки товару з перевищенням 180 днів на загальну суму 17920000,00 грн., оскільки на підтвердження поставки (закінчення митної операції) позивачем були надані лише ВМД типу ІМ-74, замість ВМД ІМ-40.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно Інструкції "Про здійснення контролю за експортними, імпортними операціями", затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.99 N 136, здійснення поставки - це оформлення вантажної митної декларації (у разі ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно законодавству України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом всіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за контрактом (у інших випадках).

Відповідно до пп. 3.3 Інструкції банк знімає з контролю операцію резидента у разі імпорту продукції з ввезенням її на територію України, якщо така продукція підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або псування") і за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно умовам договору свідчить про здійснення нерезидентом поставки продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

Пунктом 5.9 встановлено, що банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів. У наступному звітному місяці інформація про ці порушення вже не надається.

Так, листом від 04.06.2010 філія ГУ ПАТ "Промінвестбанк" повідомила ДПІ в м. Керчі про те, що на звітну дату не знята з контролю імпортна операція ТОВ "Альтцем" по контракту N D000296 від 14.02.2008 (дата платежу 14.03.2008).

Таким чином, податковим органом було зафіксовано факт порушення позивачем Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

У зв'язку з наведеним, Державна податкова адміністрація України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 26.12.95 N 1044 "Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю" за результатами контрольно-перевірочної роботи звернулась до Міністерства економіки України з поданням від 23.04.2010 N 4771/5/22-6016 щодо застосування, в тому числі до позивача, спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Наказом Міністерства економіки України від 27.05.2010 N 594 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України" згідно ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", починаючи з 15.06.2010 застосована спеціальна санкція - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до цього наказу.

Так, у додатку до зазначеного наказу наведений Перелік суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, за N 1 в якому зазначений позивач, до якого застосована санкція за порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Підставою для застосування до позивача вказаної санкції було отримання від ДПА України подання від 23.04.2010 N 4771/5/22-6016.

Слід також зазначити, що в оскаржуваному наказі немає посилань на інше подання ДПА України, так як зазначено, що даний наказ приймається на підставі подання Державної податкової адміністрації вих. від 23.04.2010 N 4771/5/22-6016, вх. від 27.04.2010 N 07/29040-10.

Тобто, N 07/29040-10 від 27.04.2010 є вхідним номером Міністерства.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року 185/94-ВР встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою статті 2 вищеназваного Закону, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Положеннями статті 7 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року N 959-XII визначено, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у статті 2 цього Закону, з метою:

забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

законів України;

передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;

економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;

угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України.

Забороняється регулювання зовнішньоекономічної діяльності прямо не передбаченими у цій частині актами і діями державних і недержавних органів.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики:

забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України;

здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;

проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України;

виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 35 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Статтею 36 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що порядок притягнення до відповідальності, здійснення відповідальності та звільнення від відповідальності визначається процесуальними законами України.

Нормами статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані спеціальні санкції, зокрема, індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій

Санкції, зазначені вище, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

Положення про Міністерство економіки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 р. N 777, встановлює, що Міністерство економіки України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекономіки є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної економічної, цінової, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з ЄС.

Отже, приймаючи спірний наказ Міністерство діяло в межах своїх повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача.

Також суди дійшли хибного висновку про неправомірність дій щодо направлення податковим органом подання щодо застосування спеціальних санкцій, оскільки таке подання було направлено через виявлення фактів наявності простроченої дебіторської заборгованості по здійснених зовнішньоекономічних операціях.

Оскільки судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то зазначена обставина відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації України та Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Альтцем" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали