ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 21 лютого 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Тітова Ю. Г., при секретарі судового засідання - Бурнишевій О. Е. (за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" (далі - ТОВ) до Запорізької митниці Державної митної служби України (далі - Митниця) про скасування податкових повідомлень, встановила:

У січні 2008 року ТОВ звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень Митниці від 19 жовтня 2007 року N 27 та N 28, якими йому визначено, відповідно, 303099 грн. 38 коп. податкового зобов'язання за платежем "ввізне мито" та 60619 грн. 88 коп. - "податок на додану вартість".

Господарський суд Запорізької області постановою від 20 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 14 квітня 2010 року зазначені судові рішення скасував, у позові відмовив.

У скарзі до Верховного Суду України ТОВ порушило питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування рішення касаційного суду із залишенням у силі рішень судів попередніх інстанцій. На обґрунтування скарги позивач додав рішення Вищого адміністративного суду України від 17 січня 2007 року, від 2 квітня та від 30 січня 2008 року, від 23 березня 2010 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано одну й ту саму норму права.

Зокрема, у справі К-19658/08, постанова касаційного суду від 23 березня 2010 року в якій додана до заяви ТОВ, цей суд, скасовуючи рішення попередніх судів і визнаючи недійсними податкові повідомлення митного органу, виходив із того, що, якщо він, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з відомостями про код товарної номенклатури, зазначений імпортером, то відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР) та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III) цей орган не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про обґрунтованість скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що митне оформлення товару, зазначеного в акті камеральної перевірки від 11 жовтня 2007 року, завершено 15 серпня 2007 року. Відповідач прийняв рішення про донарахування податкового зобов'язання за платежами "ввізне мито" та "податок на додану вартість" після завершення митного оформлення товару на підставі листа Центрального митного управління лабораторних досліджень експертної роботи Державної митної служби України (далі - Управління) від 26 вересня 2007 року N 29/1-11.1/5740-ЕП.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, касаційний суд послався на те, що, оскільки ТОВ неправильно зазначило код класифікації товару, то Митниця обґрунтовано та відповідно до вимог підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III визначила йому податкове зобов'язання з урахуванням класифікації товару, здійсненої відповідно до правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів та зазначеного листа Управління.

Із таким висновком погодитися не можна.

За змістом статті 313 Митного кодексу України (далі - МК) класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує (стаття 69 МК).

Аналіз зазначених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено.

Враховуючи наведене, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-III.

З урахуванням викладеного рішення касаційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2010 року скасувати, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

Ю. Г. Тітов

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали