ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25.11.2009 р.

N К-9925/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючого - Ланченко Л. В., суддів - Нечитайла О. М., Пилипчук Н. Г., Сергейчука О. А., Степашка О. І., при секретарі - Андрюхіній І. М. (за участю представників: позивача - Подосінової К. Б., Чернинської Л. М., Ярової А., відповідача - Шилова А. К., Ясинчук І. Г.,Смичек В. М., прокурора - Зарудяної Н. О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" на постанову господарського суду Чернігівської області від 02.10.2007 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 у справі N 16/198-16/199 за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (за участю прокуратури м. Чернігова) про скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

Постановою господарського суду Чернігівської області від 02.10.2007 позов ВАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" задоволено частково. Скасовано частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові в частині визначення ВАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7877382 грн., у т. ч. 475531 грн. - за основним платежем та 7401851 грн. - за штрафними санкціями. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та в цій частині постановлено нове рішення про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та про скасування рішення суду апеляційної інстанції повністю, у зв'язку з чим прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Підставами для оскарження судових рішень зазначено порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 02.10.2007 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 - без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт N 701/23/03358104 від 03.08.2007.

На підставі акта перевірки прийнято: податкове повідомлення-рішення N 0003902320/0 від 16.08.2007, яким за порушення пп. 1.11.2 п. 1.11, п. 1.32 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 5.1 ст. 5, пп. 8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 п. 8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.1, 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 14475531 грн. та відповідно до пп. 17.1.3, 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 13001851 грн., а всього на загальну суму 27477382 грн.;

податкове повідомлення-рішення N 0003912320/0 від 16.08.2007, яким за порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 11200000 грн. та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5600000 грн., а всього на загальну суму 16800000 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач згідно умов Договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення транспортування та розподілу природного газу N 04/01-869 від 26.12.2001 отримав від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"у тимчасове безоплатне користування на умовах визначених договором державне майно, а саме: розподільні газопроводи, споруди на них і транспортні засоби спеціального призначення, вартість яких станом на 01.07.2000 складає 66053,55 грн.

Крім того, позивач, відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади безоплатно отримував на баланс об'єкти газопостачання для здійснення їх експлуатації та поставки за їх допомогою газу споживачам. Газопроводи, ГРП та інші об'єкти газопостачання передавались на баланс позивача у неприватизовану частку майна в державну чи комунальну власність у залежності від прийнятого рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) не включається до складу валових доходів вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством:

- якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади;

- у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо-і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень;

- у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, зазначених у пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5  вказаного Закону, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок.

Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за балансовою вартістю. Порядок безоплатної передачі таких основних фондів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При отриманні на баланс вищевказаних об'єктів основних засобів ВАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"не включало до складу валових доходів вартість їх передачі.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) під терміном "амортизація"основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено перелік витрат, що підлягають амортизації.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у податковому обліку амортизації підлягають не безпосередньо основні фонди, а витрати на їх придбання, виготовлення або поліпшення, які складають балансову вартість таких основних фондів, оскільки при цьому платник податку - одержувач не несе зазначених витрат при безоплатному отриманні основних фондів, то відповідно такий платник має право нараховувати амортизаційні відрахування щодо основних фондів, отриманих відповідно до підпункту 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону, у бухгалтерському обліку та не має такого права у податковому обліку.

Судом апеляційної інстанції правильно зазначено про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності здійснення позивачем нарахування амортизаційних відрахувань на об'єкти газопостачання в податковому обліку з посиланням на роз'яснення ДПА України від 22.04.2004 N 3148/6/15-1116, яке не стосується предмета спору по даній справі.

03.07.2006 між позивачем та ТОВ "ТКП "Східінтерторг" укладено ряд договорів купівлі-продажу комплектів обладнання для АГНКС, загальною вартістю 61090909,10 грн., у т. ч. ПДВ - 10181818,14 грн.

Умовами договорів передбачено, що товар передається позивачу на умовах товарного кредиту, на умовах франко-склад, що знаходиться по вул. Слави, складське приміщення с. Княжичі, Київської області, строк поставки до 05.07.2006. Приймання-передача товару проводиться представниками обох сторін із складанням акту приймання-передачі товару, з моменту підписання кого до покупця переходить право власності на товар. Розрахунки проводяться у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця у термін до 31.08.2006 включно, або в будь-який інший термін, що передує вказаному. Нарахування процентів за користування товарним кредитом здійснюється в розрахунку 2 % за кожен день, починаючи з другого календарного дня від дати поставки товару.

05.07.2006 між сторонами складені акти приймання передачі товару та виписані видаткові накладні.

Сума вартості отриманого обладнання без ПДВ у розмірі 50909090,96 грн. включена позивачем до складу валових витрат в 3 кварталі 2006 року та відображена у складі валових витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за цей звітний період.

06.07.2006 позивачем укладено договір купівлі-продажу 13 комплектів АГНКС на загальну суму 61396363,64 грн., у т. ч. ПДВ -10232727,22 грн. з ТОВ "Борас-торг", з передачею останньому товару у власність 11.07.2006 згідно акта приймання-передачі.

За даними податкового обліку сума вартості реалізованого обладнання, без ПДВ, в розмірі 51163636,42 грн. була включена до складу валового доходу в 3 кварталі 2006 року та відображена у податковій декларації з податку на прибуток за цей звітний період.

Згідно акта прийому-передачі від 11.07.2006 в оплату за отримане обладнання ТОВ "Борас-торг"передало ВАТ "Чернігівгаз" векселі власної емісії на суму вартості покупки, які в подальшому стали предметом договору купівлі-продажу цінних паперів N Т029-3/06 від 12.07.2006 укладеного позивачем з ТОВ "Інвестиційна компанія "Інтар-Інвест". Останнє прийняло 12.07.2006 векселі ТОВ "Борас-торг" та в оплату перерахувало позивачу 31.08.2006 грошові кошти в сумі 61396363,64 грн.

Позивач, в свою чергу, 31.08.2006 перерахував грошові кошти в розмірі 61090909,1 грн. на поточний рахунок ТОВ "ТКП "Східінтерторг"в оплату за отриманий товар.

Між позивачем та ТОВ "ТКП "Східінтерторг"складені акти приймання-передачі послуг товарного кредиту від 31.07.2006 на загальну суму 30545454,55 грн., у т. ч. ПДВ - 5090909,2 грн., та від 31.08.2006 на загальну суму 36654545,46 грн., у т. ч. ПДВ - 6109090,91 грн., а всього на загальну суму 67200000,01 грн., у т. ч. ПДВ - 11200000,11 грн.

Сплата відсотків за користування товарним кредитом здійснена позивачем 31.08.2006 в сумі 67200000 грн. на поточний рахунок ТОВ "ТКП "Східінтерторг".

Сума вартості відсотків за користування товарним кредитом, без ПДВ, в розмірі 56000000 грн. включена позивачем до валових витрат у 3 кварталі 2006 року та відображена у декларації з податку на прибуток.

Крім того, на підставі виданих ТОВ "ТКП "Східінтерторг"при придбанні позивачем газового обладнання податкових накладних на загальну суму 61090909,0 грн., у т. ч. ПДВ - 10181818,14 грн., зазначена сума ПДВ включена до складу податкового кредиту у липні 2006 року та відображена у декларації з ПДВ.

При реалізації обладнання, позивачем виписана податкова накладна N 65 від 11.07.2006 на загальну суму 61396363,64 грн., у т. ч. ПДВ - 10232727,22 грн., сума ПДВ за якою включена до складу податкового зобов'язання за липень 2006 року та відображена в декларації.

На відсотки за користування товарним кредитом ТОВ "ТКП "Східінтерторг" видано позивачу 31.07.2006 та 31.08.2006 податкові накладні на загальну суму 67200000 грн. у т. ч. ПДВ 11200000 грн. Зазначена сума ПДВ включена до складу податкового кредиту та відображена у податкових деклараціях з ПДВ за серпень - грудень 2006 року та січень 2007 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем здійснено збиткову операцію, оскільки придбаний позивачем на умовах товарного кредиту товар, реалізований ТОВ "Борас-торг"за ціною, нижче ціни придбання (з урахуванням відсотків за користування кредитом), так як сума нарахованих (сплачених) відсотків за товарний кредит не включена до вартості проданого газового обладнання. З посиланням на положення п. 1.3 ст. 1,п. 3.1 ст. 3,п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зроблено висновок, що позивач не мав права відносити витрати на придбання газового обладнання до валових витрат виробництва та, відповідно, позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену по вищевказаних операціях з газовим обладнанням, за відсутності права на віднесення до складу валових витрат витрат по вказаним операціям, з огляду на положення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом апеляційної інстанції зазначеним висновкам суду першої інстанції взагалі не надана будь-яка оцінка, зазначені обставини не були предметом апеляційного перегляду.

Судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, огляду на таке.

Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо пп. 1.20 ст. 1 не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За змістом пп. 1.20.8 п. 1.20 зазначеної статті обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентовано Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1).

Відповідно до зазначеного підпункту, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 цього Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною і суттєвою.

Частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Таким чином, у випадку, коли операції з купівлі-продажу товарів, робіт та послуг є статутною господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, віднесення до валових витрат затрат на придбання товару, робіт та послуг та суми оплати при їх продажу до валових доходів є правомірним і не суперечить чинному законодавству України.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить додаткових вимог з донарахування сум валових доходів або коригування (зменшення) валових витрат у разі продажу товарів за ціною, нижчою за ціну придбання.

ДПІ помилково не визнала право платника податку на віднесення таких витрат до валових витрат, пославшись на те, що операції з купівлі - продажу газового обладнання не відповідають ознакам "господарської діяльності", визначеним п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", і не відносяться до господарської діяльності позивача, а отже всі витрати за ними не можуть відноситися до валових витрат.

Сам факт здійснення господарських операцій податковим органом не оспорювався. ДПІ не посилалась на нікчемність згаданих правочинів (вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства), удаваність правочинів тощо та наявність відповідних судових рішень.

Віднесення позивачем до валових витрат тих, які відповідають договірній ціні товару та звичайній ціні відповідної послуги не суперечить приписам чинного законодавства.

Однак, для правильного вирішенні даного питання підлягає з'ясуванню обґрунтованість віднесення платником податку до валових витрат вартості нарахованих послуг по продажу товарів на умовах товарного кредиту, зокрема, в частині, яка перевищувала звичайну ціну послуги комерційного кредитування.

Юридична оцінка встановлених судами обставин свідчить про завищення валових витрат платником податку та їх заниження при перевірці податковим органом, що потягло за собою помилкове визначення бази оподаткування і як наслідок - неправильне нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Дана обставина перешкоджає новому нарахуванню податків та штрафних санкцій за тих же обставин, з тих же підстав, що зазначені в акті податкового органу.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку, судова колегія, констатуючи помилкове нарахування податку на прибуток (а звідси й податку на додану вартість) через порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" стосовно формування валових витрат як платником податку, так і податковим органом, не може визнати недійсним рішення податкового органу в якійсь сумі, оскільки ДПІ ще не визначила в установленому законом порядку звичайну ціну послуги з товарного кредитування.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Беручи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, колегія вважає за необхідне скасувати судові рішення прийняті у справі, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому Законом порядку звичайну ціну спірної послуги та прийняти нові рішення (про нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, з штрафними санкціями за цими податками) у зв'язку з безпідставним формуванням позивачем валових витрат.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"задовольнити частково.

Постанову господарського суду Чернігівської області від 02.10.2007 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2009 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

 

Головуючий

Л. В. Ланченко

Судді:

О. М. Нечитайло

 

Н. Г. Пилипчук

 

О. А. Сергейчук

 

О. І. Степашко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали