ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23.08.2011 р.

N К-34920/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді-доповідача Рибченка А. О., суддів - Костенка М. І., Степашка О. І., Федорова М. О., Шипуліної Т. М., при секретарі судового засідання - Ткачук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Іммобіліен Україна" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року у справі N 2а-10123/09/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Іммобіліен Україна" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Іммобіліен Україна" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення N 0007981703/0/29355 від 2 липня 2009 року та N 0007981703/1/35120 від 12 серпня 2009 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва задоволено, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року скасовано. Прийнято у справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Порше Іммобіліен Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 7 грудня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт N 3163/2305/35571509 від 24 червня 2009 року.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення N 0007981703/0/29355 від 2 липня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 16738683,06 грн. (5579561,02 грн. - основний платіж, 11159122, 04 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Також, прийнято податкове повідомлення-рішення N 0007981703/1/35120 від 12 серпня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1.2, 1.15 статті 1, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N 889-IV) у зв'язку з невідображенням в податковій звітності сум виплачених фізичним особам ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Зазначений висновок податковим органом зроблено у зв'язку з тим, що договори купівлі-продажу корпоративних прав, укладені між позивачем та фізичними особами ОСОБА_5, ОСОБА_6, є нікчемними з огляду на те, що вказані особи за результатами укладання зазначених договорів отримали від позивача на свої розрахункові рахунки по 18631224,73 грн. не тільки за корпоративні права, але й за право користування орендованою земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євдак" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Серго-Архкон".

Крім того, судами встановлено, що відповідно до договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Євдак" N 2 від 10 липня 2008 року та N 3 від 10 липня 2008 року, а також договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Серго-Архкон" N 2 від 10 липня 2008 року та N 3 від 10 липня 2008 року, укладених між позивачем та фізичними особами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, позивач придбав у останніх частки в статутному капіталі вказаних юридичних осіб та на виконання зазначених договорів перерахував ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошові кошти в загальній сумі 37262449,46 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач при виплаті продавцям ціни придбання часток, що значно перевищує їхню номінальну вартість, повинен був діяти як податковий агент, у зв'язку з чим був зобов'язаний нарахувати, утримати та перерахувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889-IV інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Згідно з підпунктом "а" підпункту 9.6.7 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889-IV для цілей цього пункту під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що корпоративні права - право власності на статутний капітал юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що кошти, отримані фізичними особами від продажу частки у статутному капіталі юридичних осіб, є коштами від продажу інвестиційного активу, який, в свою чергу, є складовою розрахунку інвестиційного прибутку.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону N 889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 9.6.1 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889-IV облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Підпунктом 9.6.9 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889-IV визначено, що платник податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, має право укласти договір з таким торговцем щодо виконання ним функцій податкового агента. Порядок застосування цього підпункту визначається центральним податковим органом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що при сплаті продавцям корпоративних прав (фізичним особам) грошових коштів, позивач-покупець, який не здійснює діяльність як професійний торговець цінними паперами, не є податковим агентом та, відповідно до вимог Закону N 889-IV, податок з доходів фізичної особи не утримує та не має обов'язку щодо перерахування зазначеного податку до бюджету.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що отриманий фізичними особами доход є не тільки доходом від продажу корпоративних прав, але й доходом від продажу прав на оренду землі, оскільки, такий дохід в сукупності перевищує розмір вкладу цих осіб до статутного капіталу.

Адже, як встановлено Окружним адміністративним судом м. Києва, право оренди земельної ділянки належить саме юридичним особам - ТОВ "Євдак" та ТОВ "Серго-Архкон", а не фізичним особам.

В свою чергу, вартість корпоративних прав товариства визначається за згодою сторін договору купівлі-продажу таких прав і не обмежується виключно розміром статутного капіталу товариства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Іммобіліен Україна" задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

А. О. Рибченко

Судді:

М. І. Костенко

 

О. І. Степашко

 

М. О. Федоров

 

Т. М. Шипуліна

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали