Додаткова копія: Про скасування податкових повідомлень-рішень та застосування штрафу

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

06.02.2018 р.

N К/9901/2385/17,

 

N К/9901/6073/18,

 

N 804/7561/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Олендера І. Я., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" та Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Чумака С. Ю., Гімона М. М., Юрко І. В. від 02 серпня 2017 року, установив:

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод" (далі - Товариство, позивач, платник податків) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (на теперішній час Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2014 року N 0000093100 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року на 6304634 грн. та N 0000083100 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 20575814 грн. (за квітень 2010 р., травень 2010 р., жовтень 2010 р., травень 2011 р., червень 2011 р., жовтень 2011 р., листопад 2011 р., грудень 2011 р., січень 2012 р. - грудень 2012 р.) та застосування штрафу у розмірі 9633771 грн.

Позовна заява мотивована безпідставністю прийняття податковим органом податкових повідомлень рішень та правомірністю формування товариством податкового кредиту у місячних звітних податкових періодах 2010 р. - 2012 р.

26 вересня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.01.2014 р. N 0000093100, N 0000083100 повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, як платник податку на додану вартість, який перебуває на податковому обліку, сформував податкові зобов'язання та податковий кредит з дотриманням правил податкового законодавства за п'ятьма різновидами спірних правових позицій.

02.08.2017 р. постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано, позов Товариства задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 10 січня 2014 року N 0000093100 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 5970051 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року N 0000083100 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 19831303 грн.

13.09.2017 р. Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод" подало касаційну скаргу, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017 р. скасувати, залишити в силі постанову Дніпропетровського Окружного адміністративного суду від 26.09.2017 р.

Касаційна скарга Товариства мотивована неправильним тлумаченням закону та незастосуванням закону, який підлягає застосуванню за двома різновидами податкових правопорушень.

Щодо корегування податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості.

Товариство доводить, що включення до складу доходів безнадійної кредиторської заборгованості разом із податком на додану вартість (всієї заборгованості) відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135 статті 135 Податкового кодексу України, не є підставою для корегування податкового кредиту відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Стосовно формування податкового кредиту за рахунок податкової накладної від 31.12.2009 р. N 8393, виписаної контрагентом - продавцем Корпорацією "ІСД".

Товариство доводить, що Корпорацією "ІСД" обґрунтовано виписана податкова накладна по даті першої події, а саме даті відвантаження товарів, відповідно до підпункту 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту грудня 2009 року податок на додану вартість на суму 1015401 грн., відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Оцінку спору у цій частині позивач просить здійснити виходячи з положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

28 серпня 2017 року Державна податкова інспекція в Новокадацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в частині задоволених позовних вимог, просила скасувати постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Товариства відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга податкового органу мотивована тим, що в порушення пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови не зазначені, зокрема, мотиви неврахування окремих доказів, а саме того, що в межах справи про банкрутство стосовно Товариства, боржником прийнято рішення про визнання в повному обсязі вимог контролюючого органу в сумі 114348058 грн. 57 коп. Провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства порушено Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 р. (справа N 904/4592/15), Реєстр вимог кредиторів затверджений Ухвалою цього суду від 03.12.2015 р.

Щодо нереальності господарських операцій.

Відповідач посилається на те, що окремі суб'єкти господарювання (додаток N 7 до акта перевірки), які є постачальниками Товариства, здійснюють операції не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), та реальність проведення господарської операції по яким підтвердити не можливо. Доводить, що стосовно зазначених контрагентів Товариство не проявило належної обачності, як платник податків, внаслідок чого має місце недотримання вимог податкових законів, неналежне ведення обліку господарських операцій. Неналежна оцінка спору у цій частині, на думку податкового органу, мала місце внаслідок неправильного тлумачення статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. N 996-14 (далі - Закон N 996).

Щодо звичайних цін.

Податковий орган посилається на порушення застосування судами положень підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо донарахування податкових зобов'язань внаслідок визначення звичайних цін за процедурою, встановленою законом. Для обрахунку рівня звичайних цін, використано методику, що застосовується на підприємстві та надана в ході проведення перевірки, за якою підприємством за звичайну ціну визначено собівартість виготовленої продукції, а не ціну наведену в договорах. Факт донарахування до рівня звичайних цін по одному із резидентів України - Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіон" не заперечується.

Щодо зведених податкових накладних.

Відповідач доводить, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що порядок складання зведених податкових накладних не поширюється на попередню оплату товарів/послуг (аванс), що підлягають постачанню відповідно до пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379 (Порядок N 1379) та наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення".

На думку податкового органу пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

У межах спірних відносин відповідач доводить, що позивачем прийняті до обліку зведені податкові накладні сформовані його постачальниками на суму попередньої оплати товарів/послуг від Державного підприємства "Придніпровська Залізниця" в сумі податку на додану вартість 14679654 грн., та Приватного акціонерного товариства ДТЕК "Дніпрообленерго" в сумі податку на додану вартість 154338 грн.

Відзиви на касаційні скарги від позивача та відповідача до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Відповідно до частин першої ( N 2747-IV), другої ( N 2747-IV), третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім оргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод" зареєстроване як юридична особа 09.11.93 р. розпорядженням Виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровську, включене до ЄДРПОУ за номером 05393122, перебуває на податковому обліку з 30.07.99 р., зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.11.2005 р.

З вересня по грудень 2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників к м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено виїзну планову перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2012 р., результати якого викладені актом перевірки від 18 грудня 2013 року N 379/22.3-05393122 (том 1 а. с. 20-192).

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.01.2014 року N 0000093100 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 р. на 6304634 грн. та N 0000083100 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 20575814 грн. (за квітень 2010 р., травень 2010 р., жовтень 2010 р., травень 2011 р., червень 2011 р., жовтень 2011 р., листопад 2011 р., грудень 2011 р., січень 2012 р. - грудень 2012 р.) та застосування штрафу у розмірі 9633771 грн. (т. 1 а. с. 193,195).

Щодо доводів касаційної скарги Товариства.

Корегування податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості.

Суд апеляційної інстанції встановив, що Товариство впродовж періоду з лютого 2011 року по грудень 2012 року (додаток N 34 до акту перевірки) списав кредиторську заборгованість по отриманих товарах (роботах, послугах), у складі цієї заборгованості податок на додану вартість попередньо включений до складу податкового кредиту складає 34581 грн.

Позиція Товариства полягає у тому, що вся сума безнадійної заборгованості віднесена до доходів, що виключає підстави корегування податкового кредиту.

Позиція податкового органу прийнята судом апеляційної інстанції полягає у тому, що зміна вартості товару, а саме зменшення вартості на 100 % призводить до корегування раніше відображеного податку на додану вартість у складі податкового кредиту.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно підстав корегування з огляду на положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якою встановлені особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту). Цією нормою встановлено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості сума податкового кредиту, зокрема отримувача підлягає відповідному корегуванню.

Позиція Товариства основана на тому, що віднесення усієї суми, як безнадійної до складу доходів не призводить до корегування податкового кредиту є неприйнятною з огляду на таке.

Сума безнадійної кредиторської заборгованості, як зобов'язання яке не підлягає погашенню, включається до складу доходу за правилами Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 290 від 29.11.99 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.99 р.) та за правилами підпункту 135.5.4 пункту 135 статті 135 Податкового кодексу України, що призводить до зміни суми компенсації вартості за отримані товари/послуги та є підставою для корегування податкового кредиту відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Посилання Товариства на вичерпний перелік підстав корегування податкового кредиту встановлений цією нормою є помилковим, з огляду на те, що будь-яка зміна суми компенсації вартості товарів/послуг за певних умов може бути підставою такого корегування. Вислів "включаючи" вказує на орієнтовний, а не виключний перелік підстав такого корегування.

Стосовно формування податкового кредиту за рахунок податкової накладної від 31.12.2009 р. N 8393, виписаної контрагентом - продавцем Корпорацією "ІСД".

Доводи Товариства стосовно того, що податкова накладна виписана по факту відвантаження товару, що підтверджується актом перевірки та дослідженнями судів попередніх інстанцій не є спірними, разом з тим, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції зазначене не впливає на правильність формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що спірним стосовно цієї операції є правильність застосування дати виникнення права платника податку на податковий кредит, яка за положеннями підпункту 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час спірних правовідносин) настає за першою із подій, або датою списання коштів з банківського рахунку або датою отримання податкової накладної.

Як встановили суди попередніх інстанцій відвантаження товару відбулось 31.12.2009 р., отримання податкової накладної та оплата товару у грудні 2009 року місця не мали, що доводить відсутність жодних підстав формування податкового кредиту у грудні 2009 року. Закон не пов'язує дату відвантаження товару з правом платника податку на податковий кредит.

Верховний Суд вважає відсутніми підстави для задоволення касаційної скарги Товариства.

Щодо доводів касаційної скарги податкового органу.

Посилання податкового органу на порушення правил оцінки доказів судами попередніх інстанцій стосовно наявності провадження у справі про банкрутство Товариства порушеного Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 р. (справа N 904/4592/15) та затвердження Реєстру вимог кредиторів Ухвалою цього суду від 03.12.2015 р. є прийнятним з огляду на те, що у будь-якому випадку усі доводи мають бути оцінені судом, виходячи з права особи на справедливий судовий розгляд.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що провадження у справі про банкрутство відкрито 11.06.2015 року, починаючи з 24.01.2014 року податкові повідомлення-рішення які є предметом судового розгляду у цій справі знаходяться у стадії судового розгляду, тобто визначені ними грошові зобов'язання не набули статусу узгоджених податкових зобов'язань, це означає, що у будь-якому випадку суми, які увійшли до цих повідомлень рішень не можуть увійти до складу кредиторських вимог на момент порушення справи про банкрутство та затвердження Реєстру кредиторів у справі про банкрутство, з огляду на положення частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року N 2343-XII.

Щодо звичайних цін.

Посилання відповідача на те, що для обрахунку рівня звичайних цін ним використано методику, що застосовується на підприємстві та надана в ході проведення перевірки, за якою підприємством за звичайну ціну визначено собівартість виготовленої продукції, а не ціну наведену в договорах, як правильно встановили суду попередніх інстанцій не відповідає дослідженням акту перевірки. Так, для визначення ціни трубної продукції податковим органом використано аналітичну таблицю співставлення цін реалізації готової продукції та звичайних цін по господарським операціям з контрагентом позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон". Перевіряючі використали ціни, які склалися у відповідні періоди на товари ідентичні (однорідні) тим, що продавались цьому контрагенту у спів ставних умовах, за максимально наближених умов поставки.

Жоден із наведених аргументів судом першої та апеляційної інстанцій відповідачем не спростовано. Застосування звичайної ціни за собівартістю виготовленої продукції, пряме застосування, на реалізацію вимог пункту 1.20.2 п. 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податковим органом не здійснене. Використаний метод співставлення на час здійснення продажу трубної продукції є таким, що не узгоджується із наведеними нормами. Доказів реалізації продукції за ціною нижчою від звичайної (нижче собівартості виготовленої продукції), окрім Товариства з обмеженою відповідальність "Регіон", по якому здійснено донарахування Товариством самостійно, актом перевірки не встановлено.

Відтак, колегія суддів позбавлена можливості прийняти доводи податкового органу стосовно застосування звичайних цін в обраний спосіб.

Щодо зведених податкових накладних.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність висновків податкового органу стосовно завищення позивачем податкового кредиту на 14833991 грн., внаслідок віднесення до його складу сум податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпрообленерго".

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, як підставу виключення сум сплаченого податку на додану вартість на умовах попередньої оплати зі складу податкового кредиту. Норми цього пункту не наведені актом перевірки, включаючи висновки, та не визначені у податкових повідомленнях - рішеннях, як підстава їх прийняття.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в межах спірних правовідносин виписувались звичайні податкові накладні по факту отримання попередньої оплати за послуги перевезення та електроенергію, правомірність формування податкового кредиту за якими податковим органом не заперечується.

Як правильно встановили суди першої та апеляційної інстанцій відповідачем не надано доказів на переконання порушення позивачем пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379 (Порядок N 1379) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за N 1333/20071) та наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. N 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення". Форма податкової накладної затверджена цим Порядком є єдиною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що долучені до матеріалів справи податкові накладні від Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпрообленерго" складені по факту отримання послуг з перевезення та електроенергії, відповідають формі зазначеного Порядку.

Щодо нереальності господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції не прийняв акт перевірки, як належний доказ в підтвердження доведеності факту податкових правопорушень стосовно нереальності здійснення господарських операцій, виходячи з того, що відповідач не досліджував взагалі господарські операції здійснені позивачем з його контрагентами - постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал Буд МР", Товариством з обмеженою відповідальністю "ПКФ-Донсервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Метал", Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Серсор", Приватного Підприємства "Альтекс Еко Груп", пославшись при цьому на неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з незнаходженням товариств за юридичною адресою.

Факт неможливості проведення звірки, жодним чином не може довести або спростувати реальність здійснення господарських операцій, виходячи з положень процесуального принципу належності доказів, закріпленого статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), з огляду на те, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування та суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Верховний Суд, погоджується с висновком суду апеляційної інстанції, що у цій частині акт перевірки є неналежним, порушення необґрунтованими та недоведеними.

Крім того, Суд з огляду на вид перевірки, яка здійснювалась відповідачем, а саме виїзна, планова та її тривалість, з 23.09.2013 р. по 11.12.2013 р., вказує на неналежне виконання податковим органом своїх обов'язків, посилаючись на нереальність господарських операцій працівники податкового органу не спромоглися перевірити факт отримання товару та подальше його використання у господарській діяльності. Відтак, посилання на порушення позивачем правил податкового обліку є неприйнятним.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційні скарги Товариства та податкового органу залишаються без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341 ( N 2747-IV), 343 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року у справі N 804/7561/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Р. Ф. Ханова

Судді:

С. С. Пасічник

 

І. Я. Олендер




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали