ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29.07.2010 р. 

N К-3011/07 

Відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення
Вищого адміністративного суду України
постановою Верховного Суду України від 7 лютого 2011 року (Постанова N 21-50а10)

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Нечитайло О. М. суддів - Конюшко К. В., Ланченко Л. В., Пилипчук Н. Г., Степашко О. І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області на постанову господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 року у справі N 34/287-06-6776А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Карго-Сервіс" до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області, про скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Карго-Сервіс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2006 року N 00000182331/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6770,00 грн., з яких 6000,00 грн. - основний платіж та 770,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року (суддя - Фаєр Ю. Г.), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя - Бандура Л. І., судді - Поліщук Л. В., Туренко В. Б.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано непідтвердженням висновків контролюючого органу про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями, Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач вказує на невірне застосування судами попередніх інстанцій положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений у акті перевірки від 19.05.2006 року N 87/23-104/30419/33, про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок заниження скоригованого валового доходу за 4 квартал 2004 року на 60000,00 грн. та заниження валових витрат за 2004 рік на 36000,00 грн.

Такий висновок пов'язаний з тим, що станом на 01.01.2004 року за позивачем рахувалась кредиторська заборгованість по договору безвідсоткової позики у сумі 36000,00 грн., яка була погашена у жовтні 2004 року шляхом поставки соняшника у кількості 46,75 т відповідно до накладної від 21.10.2004 року N 28. Залишок суми у розмірі 24000,00 грн. розцінений позивачем як прибуток, що підлягає оподаткуванню, зважаючи на що і визначено податкове зобов'язання у сумі 6000,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про невідповідність таких висновків контролюючого органу дійсним обставинам справи, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Зміст наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець можливість збільшення валових доходів на суму поворотної фінансової допомоги пов'язує з фактом її неповернення на кінець звітного періоду її отримання.

Між тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що отримання позивачем поворотної фінансової допомоги від засновника підприємства Сауленка О. С. відбулося у листопаді 2004 року згідно договору позики від 10.11.2004 року (IV квартал 2004 року). Дана позика була зарахована на рахунок позивача цього ж дня, що підтверджується банківською випискою. Зазначені обставини спростовують висновок відповідача стосовно виникнення у позивача кредиторської заборгованості станом на 01.01.2004 року (I кварталі 2004 року).

Повернення зазначеної позики було здійснено позивачем шляхом поставки Сауленку О. С. соняшника та пшениці на суму 59874,00 грн. у грудні 2004 року, тобто у IV кварталі 2004 року.

Таким чином, оскільки отримання позивачем поворотної фінансової допомоги та її повернення відбулося у межах одного звітного періоду, висновок контролюючого органу про порушення ТОВ "Інтер-Карго-Сервіс" вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не відповідає правильному застосуванню наведеної правової норми, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення обґрунтовано скасовано судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

1. Касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 року у справі N 34/287-06-6776А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали