ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 14 листопада 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Маринченка В. Л., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства - фірми "Асоль" (далі - Підприємство) до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення, встановив:

У вересні 2007 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 22 лютого 2007 року N 0000622301/0 про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 1511666 грн. 67 коп. і 755833 грн. 33 коп. штрафних санкцій.

Таке рішення ДПІ прийняла на підставі акта від 10 лютого 2007 року N 305/2303/20937967/23 про результати позапланової невиїзної перевірки позивача, у ході якої встановлено порушення ним підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 168/97-ВР), внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ за липень 2006 року.

На обґрунтування позову Підприємство послалося на те, що податковий кредит за липень 2006 року сформований ним із дотриманням встановлених Законом N 168/97-ВР вимог для віднесення до нього сум ПДВ.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 29 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2008 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 23 червня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Підприємство, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2011 року та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

На обґрунтування заяви додано постанови Вищого адміністративного суду України від 12 квітня 2007 року N К-21085/06 (Постанова N К-21085/06), 11 вересня 2007 року N К-27082/06,31 січня 2008 року N К-4091/07 та 27 травня 2009 року N К-35452/06, у яких, на думку заявника, згадані норми закону у подібних правовідносинах застосовані по-іншому та правильно.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (Наказ N 1379) чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна (Наказ N 1379) видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Підпунктом 7.2.3 названого пунктуЗакону передбачено, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної (Наказ N 1379), що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу наведених положень Закону N 168/97-ВР убачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної (Наказ N 1379), яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон N 168/97-ВР пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення ДПІ про донарахування Підприємству податкового зобов'язання із ПДВ стало включення останнім до податкового кредиту ПДВ, сплаченого у липні 2006 року в сумі авансового платежу за роботи, передбачені договором підряду із товариством з обмеженою відповідальністю "Моя оселя" від 30 червня 2006 року, на підставі наданої останнім податкової накладної (Наказ N 1379). При цьому статут названого товариства та його свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2006 року визнані недійсними, оскільки воно є фіктивним та створеним без наміру здійснення господарської діяльності.

За таких обставин касаційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов правильного висновку, що оскільки Підприємство та товариство з обмеженою відповідальністю "Моя оселя" не складали актів прийому виконаних за договором підряду робіт, відсутні будь-які інші первинні документи, які б свідчили про їх виконання, то включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у зв'язку з передплатою робіт за договором підряду, є безпідставним, а оскаржуване рішення ДПІ, яким Підприємству донараховано податкове зобов'язання із ПДВ, - правомірним.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви приватного підприємства - фірми "Асоль" відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. Л. Маринченко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали