ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10.11.2011 р.

N К-15907/08


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Маринчак Н. Є., суддів - Костенка М. І., Островича С. Е., Степашка О. І., Усенко Є. А., при секретарі - Бадріашвілі К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області та Державної податкової адміністрації у Київській області на постанову господарського суду Київської області від 13 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року у справі N А4/216-07(22-а-4310/08) за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (надалі - СПД ОСОБА_1) до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, Державної податкової адміністрації у Київській області (надалі - Броварська ОДПІ Київської області, ДПА у Київській області) про скасування рішень, встановив:

У квітні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 22.03.2006 р. N 0002741701/2 та рішення ДПА в Київській області від 21.03.2007 р. N 69/Б/25-268/30 про результати розгляду скарги.

Постановою господарського суду Київської області від 13 липня 2007 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 22.03.2006 р. N 0002741701/2 та рішення ДПА в Київській області від 21.03.2007 р. N 69/Б/25-268/30. Стягнуто з державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Броварська ОДПІ Київської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПА у Київській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, працівниками Броварської ОДПІ було здійснено планову документальну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.12.2004 р. по 30.06.2006 р., за результатами якої було складено акт N 44/17-1/НОМЕР_1 від 05.12.2006 р.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 1 та 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" СПД ОСОБА_1 занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 53442,00 грн.

На підставі зазначеного акту та за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення 0002741701/2, яким СПД ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання зі сплати прибуткового податку з підприємницької діяльності на суму 53442,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що зважаючи на недоведеність факту отримання позивачем, який знаходився на спрощеній системі оподаткування, виручки, що перевищує 500 тис грн., відсутні правові підстави для висновку щодо порушення з боку позивача вимог п. 1, п. 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". З огляду на викладене, донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб на підставі статей 7, 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є неправомірним.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції не погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 21.12.2004 р. по 30.06.2006 р. СПД ОСОБА_1 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Фактично у період, що перевірявся суб'єкт підприємницької діяльності отримував доходи від торгівлі продовольчими товарами за безготівкові кошти згідно договору комісії від 03.01.2005 р. N 697 між приватним підприємцем та ТОВ "Агроконтракт-Кий".

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язана за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду здійснити одну або декілька угод від свого імені за рахунок комітента.

Пунктом 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.

Отже, оскільки комісіонер (фізична особа - платник єдиного податку) здійснює саме продаж (реалізацію) товару покупцю, тому сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на розрахунковий рахунок за здійснення операції з продажу комісійного товару, яка включає в себе і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та враховуючи положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.

У звіті суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за четвертий квартал 2005 року позивачем визначено обсяги виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році в сумі 442188,37 грн. Перевіркою відповідності валового доходу та оподатковуваного до ходу за період з 21.12.2004 р. по 30.06.2006 р. встановлено розбіжності між задекларованими сумами валового доходу та фактичними сумами, отриманими на розрахунковий рахунок. В третьому кварталі 2005 року сума виручки, яка отримана позивачем на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з продажу продукції становила 527131,00 грн., що перевищує 500 тис. грн.

Відповідно до п. 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" у разі порушення вимог, встановлених ст. 1 Указу, зокрема, якщо у звітному періоді (кварталі) сума доходу перевищила обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) понад 500 тис. грн., платник єдиного податку, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

При цьому, платник податку повинен подати до податкового органу за місцем проживання податкову декларацію за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки.

Отже, позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (з IV кварталу 2005 року) та починаючи з вказаного кварталу повинен нараховувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності з чистого доходу згідно із ст. ст. 7 та 8 з урахуванням ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Таким чином, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст. 229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив:

Касаційні скарги Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області та Державної податкової адміністрації у Київській області - задовольнити.

Постанову господарського суду Київської області від 13 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2008 року - скасувати.

В задоволені позовних вимог Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, Державної податкової адміністрації у Київській області про скасування рішень - відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст. ст. 236 - 238 КАС України.

 

Головуючий

Н. Є. Маринчак

Судді:

М. І. Костенко

 

С. Е. Острович

 

О. І. Степашко

 

Є. А. Усенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали