ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24.11.2011 р.

N К-880/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Степашка О. І., суддів: Костенка М. І., Маринчак Н. Є., Островича С. Е., Усенко Є. А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області на постанову господарського суду Житомирської області від 25.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008 у справі N 10/151 "НА" за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васко" до 1) Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області, 2) Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про результати розгляду скарги та відшкодування з бюджету коштів, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васко" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Васко") звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог, про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Радомишльському районі Житомирської області) N 00002322301/0-423 від 03.03.2003 та рішення про результати розгляду скарги N 689/23-035 від 03.04.2003 та відшкодування з державного бюджету незаконно стягнених штрафних (фінансових) санкцій в сумі 32671,60 грн.

Постановою господарського суду Житомирської області від 25.07.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008, позов задоволено частково; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення; відшкодовано з державного бюджету України ТОВ "Васко" 32671,60 грн. сплачених штрафних (фінансових) санкцій; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведених документальних перевірок ТОВ "Васко" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2000 по 01.07.2002, складено, відповідно, акт N 148/23-035 від 23.10.2002 та встановлено переліміт залишку готівки в касі на суму 22253,88 грн. та акт N 18/23-035 від 18.02.2003, в якому встановлено порушення п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 19.02.2001 N 72, та переліміт залишку готівки в касі на суму 16254,68 грн.

На підставі результатів перевірки, викладених в акті від 18.02.2003 N 18/23-035 податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення N 0000232301/0-423 від 03.03.2003 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 32509,36 грн.

За результатами адміністративного оскарження, 03.04.2003 податковою інспекцією прийняте рішення N 689/23-035 про результати розгляду скарги, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Також судами встановлено, що на виконання вказаних рішень позивачем перераховано до бюджету 32671,60 грн.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій, виходили з наступного.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення касових операцій у національній валюті Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.02.95 N 21, в редакції постанови Правління НБУ від 13.10.97 N 334, (чинної на момент здійснення товариством операцій) ліміти залишку готівки в касі встановлюються усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою.

Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інструкцією Національного банку України N 4 "Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України", затвердженою постановою Правління Національного банку України від 20.06.95 за N 149, в редакції постанови Правління Національного банку України від 13.10.97 N 335.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, ТОВ "Васко" в період з 01.10.2000 по 31.01.2001 обслуговувалось Житомирською філією АППБ "Аваль" в м. Коростишеві. Згідно довідки N 84 від 02.11.2006 Житомирської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен банк Аваль", у період з 23.03.2000 по 23.05.2001 ТОВ "Васко" було встановлено ліміт залишку готівки в касі в сумі 10000 грн.

Згідно п. 9 зазначеного Порядку приймання готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером та особою, ним уповноваженою.

Також судами встановлено, що ведення касових операцій протягом періоду, що перевірявся, здійснювалось товариством із порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вимог Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.02.95 N 21 (в редакції постанови Правління НБУ від 13.10.97 N 334). Зокрема, на підприємстві була відсутня касова книга та зведені журнали ордери по касі за період з 01.10.2000 по 30.11.2000; бухгалтерією не вівся журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів; касова книга за період з 01.12.2000 по 30.03.2001 не завірена підписами директора та головного бухгалтера.

На основі цього судами встановлено, що підприємством був порушений принцип безперервності документування господарських операцій. Крім того, ТОВ "Васко" виявлений факт розкрадання готівкових коштів, факт відсутності всіх видаткових касових ордерів та факт відсутності касової книги за період з 01.10 по 30.11.2000, про що складено акт від 22.07.2002. Факт розкрадання готівкових коштів підтверджено вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 26.12.2003 р. по справі N 1-87/2003.

Як зазначено судами, позивачем було документально підтверджено, що така нестача відноситься до четвертого кварталу 2000 року та першого кварталу 2001 року. Таким чином, відображення наслідків нестачі необхідно проводити відповідно до норм П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" як виправлення помилки минулих років.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку N 291 від 30.11.99 виправлення помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах" відображається кореспонденцією рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об'єктів класів 1 - 6, тобто суми виявлених нестач відображаються проведенням: Дебет рахунку 44 - Кредит рахунку 301, та залишок по касі зменшується на суму нестач.

Оскільки судами встановлено відсутність регістрів бухгалтерського обліку касових операцій, тому неможливо достовірно визначити залишки коштів в касі підприємства, кількість та суми проведених товариством касових операцій, і як наслідок, документально не підтверджено допущення ТОВ "Васко" переліміту залишку готівки в касі за період, зазначений в акті перевірки N 18/23-035 від 18.02.2003.

Згідно з вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 26.12.2003 по справі N 1-87/2003 по обвинуваченню В. Н. М. цивільний позов ТОВ "Васко" до В. Н. М. про стягнення матеріальної шкоди в сумі 32671,60 залишено без задоволення на тій підставі, що судом не встановлено факт переліміту залишку готівки в касі товариства в сумі 16254,68 грн., за який були застосовані штрафні санкції в сумі 32671,60 грн.

Оскільки судами не встановлено порушення позивачем вимог п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 19.02.2001 N 72, та переліміт залишку готівки в касі на суму 16254,68 грн., тому висновок про скасування спірного податкового повідомлення-рішення є вірним.

Однак, судами попередніх інстанцій при вирішенні позовних вимог про скасування рішення про результати розгляду скарги N 689/23-035 від 03.04.2003 не враховано, що вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час звернення з позовною заявою до суду) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Разом з тим, рішення про результати розгляду скарг не можуть породжувати для платника податків правові наслідки.

В даному випадку, лише відповідні податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі рішень про результати розгляду скарг, є тими правовими актами індивідуальної дії, що можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати в частині відмови в задоволенні позову про скасування рішення про результати розгляду скарги N 689/23-035 від 03.04.2003, із закриттям провадження у справі, а в решті - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 157, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області задовольнити частково.

Скасувати постанову господарського суду Житомирської області від 25.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2008 в частині позовних вимог про скасування рішення про результати розгляду скарги N 689/23-035 від 03.04.2003 та закрити провадження у справі в цій частині.

В решті судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали