ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

13.10.2011 р.

N 2а-8993/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Патратій О. В., суддів - Власенкової О. О., Літвінової А. В., при секретарі - Сервачинській І. М. (за участю представників сторін), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про скасування постанови від 20.04.2011 р. N 430 "Про підвищення розміру пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника", зобов'язання вчинити дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ), в якому, після остаточного уточнення позовних вимог заявами від 05.08.2011 р. та від 20.08.2011 р., просив:

- скасувати постанову КМУ від 20.04.2011 р. N 430 "Про підвищення розміру пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника" як таку, яка ухвалена з порушенням повноважень відповідача;

- зобов'язати Кабінет Міністрів України установити з 1 березня 2011 року коефіцієнт 1,04 підвищення до пенсій громадян, яким виплачуються пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, частини другої статті 42;

- зобов'язати відповідача щорічно (з 1 березня) корегувати величину коефіцієнта підвищення розміру пенсії за віком у відповідності до темпів зростання середньомісячної зарплати штатного працівника на підставі даних Держкомстату до тих пір, поки не будуть внесені зміни до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 липня 2011 року було відкрито провадження у даній справі та призначено попереднє судове засідання на 4 серпня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2011 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірною постановою передбачено, що у 2011 році для підвищення розміру пенсій відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується коефіцієнт 1,04. Однак далі зазначена постанова містить зміни до Порядку підвищення розміру пенсій у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника, якими не передбачається підвищення розміру пенсій за віком чи будь-яких інших, чим порушуються норми ст. 3, 8, 19, 21, 21, 22, 24, 46, 48, 55, 64 Конституції України та істотно звужуються обсяги прав позивача, встановлених ч. 2 ст. 42 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, просила його задовольнити.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, вважає вимоги необґрунтованими, а тому просив суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування позиції зазначив, що оскаржувана норма постанови відповідає чинному законодавству України та жодним чином не порушує прав та інтересів позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

20 квітня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 430 "Про підвищення розміру пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника", якою постановив:

1. Установити, що у 2011 році для підвищення розміру пенсій з 1 березня згідно із частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується коефіцієнт 1,04. Підвищенню підлягають пенсії, обчислені згідно із зазначеним Законом та законами України "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за зверненнями, які надійшли до 31 грудня року, що передує року підвищення пенсії.

2. Внести до Порядку підвищення розміру пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 р. N 341 (Офіційний вісник України, 2005 р., N 19, ст. 1001; 2007 р., N 32, ст. 1304, ст. 1312; 2008 р., N 31, ст. 984; 2009 р., N 19, ст. 595; 2010 р., N 27, ст. 1061), зміни, що додаються.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, зокрема, на норми ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено проведення підвищення розміру пенсій на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, та встановлено, що розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

В той же час, оскаржуваною постановою, на думку позивача, було спотворено зміст вказаної норми Закону та порушено норми ст. ст. 75, 85, 93 Конституції України, оскільки встановивши, що підвищенню підлягають усі категорії пенсій, насправді Відповідач поширює дію згаданої постанови на категорію громадян, пенсії яким призначені у відповідності до інших законів, а не згідно частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Статтею 116 Конституції України встановлено, зокрема, що Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування тощо.

Згідно з частиною першою статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Частиною другою статті 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" до числа основних державних соціальних гарантій включаються розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі - Закон N 1058-IV).

Статтею 42 зазначеного Закону передбачено порядок індексації та перерахунку пенсій у зв'язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, прожиткового мінімуму та страхового стажу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 42 Закону N 1058-IV пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, за винятком випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Водночас, відповідно до постанови КМУ від 11 травня 2005 р. N 341 "Про заходи щодо реалізації частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що у 2005 році для підвищення пенсій згідно з частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується коефіцієнт 1,055. Підвищенню підлягають пенсії, обчислені згідно із зазначеним Законом та Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" за зверненнями, які надійшли до 31 грудня року, що передує року, в якому проводиться підвищення пенсії.

Абзацом 2 пункту 2 вказаної Постанови встановлено, що на наступні роки величина зазначеного коефіцієнта встановлюється постановами Кабінету Міністрів України виходячи з показників бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

На виконання вищевказаних положень Закону N 1058-IV та постанови КМУ від 11 травня 2005 р. N 341 Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 430 від 20.04.2011 року "Про підвищення розміру пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника" (далі - постанова N 430 від 20.04.2011 р.), якою установив, що у 2011 році для підвищення розміру пенсій з 1 березня згідно із частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується коефіцієнт 1,04.

В розглядуваній постанові Кабінету Міністрів України прямо встановлено, що підвищенню підлягають пенсії, обчислені згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та законами України "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за зверненнями, які надійшли до 31 грудня року, що передує року підвищення пенсії.

Жодних обмежень щодо не проведення підвищення певних категорій пенсій постанова N 430 від 20.04.2011 р. не містить.

Даною постановою встановлено коефіцієнт збільшення середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за попередній рік - 1,04, який відповідає 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника за 2010 рік.

Крім цього, оскаржуваною постановою КМУ внесено зміни до пункту 3 Порядку підвищення розміру пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 р. N 341 (далі - Порядок, Порядок N 341).

Цим Порядком передбачено процедуру підвищення розміру пенсій, який склався на 31 грудня року, що передує року підвищення пенсії, обчисленої відповідно до:

1) статті 27 або визначені згідно з пунктом 4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням абзацу другого частини першої статті 28 та підвищень у попередніх роках відповідно до частини другої статті 42 зазначеного Закону;

2) частин третьої, четвертої, двадцятої - двадцять другої статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" з урахуванням підвищень розміру пенсії у попередніх роках на коефіцієнт, який відповідав 20 відсоткам зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком та відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";

3) частини першої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням підвищень у попередніх роках відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та без урахування збільшення розміру пенсій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. N 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 52, ст. 3328);

4) статей 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей з урахуванням підвищень у попередніх роках відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Перелік видів пенсій, підвищення яких здійснюється згідно з Порядком N 341, наведено в пункті першому цього Порядку.

З пункту 1 Порядку N 341 вбачається, що ним передбачено підвищення в тому числі пенсій, призначених відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд звертає увагу позивача на те, що зміни, внесені до Порядку N 341 згідно постанови N 430 від 20.04.2011 р. стосуються виключно пункту третього Порядку N 341, яким встановлено формулу обчислення коефіцієнта підвищення пенсійних виплат у минулому році (КП(п)).

Зокрема, згідно внесених змін було приведено у відповідність до діючого законодавства показники ПВ(2) та ПВ(1), що використовуються у зазначеній формулі (КП(п) = ПВ(2): ПВ(1)) для визначення коефіцієнта підвищення пенсійних виплат у минулому році.

Проте, внесені зміни жодним чином не обмежують та не скорочують категорії пенсіонерів, пенсії яких підлягають підвищенню на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком.

Адже оскаржуваною постановою не було внесено зміни до пункту першого Порядку N 341, яким встановлено перелік різних категорій пенсій, які підлягають підвищенню та до яких, як зазначалось вище, входять пенсії, обчислені відповідно до статті 27 або визначені згідно з пунктом 4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, доводи позивача в цій частині є помилковими та свідчать про невірне розуміння позивачем змісту змін, внесених до Порядку N 341, та суті інших положень оскаржуваної постанови КМУ N 430 від 20.04.2011 року.

Твердження позивача про те, що Уряд, як і решта органів державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, є незаперечним. У цьому контексті оскаржувана постанова узгоджуються з вимогами Конституції, оскільки саме Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту (п. 3 ч. 1 ст. 116 Конституції України), а видані з цього питання постанови є обов'язковими (ст. 117 Конституції України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова N 430 від 20 квітня 2011 року "Про підвищення розміру пенсій деяким категоріям громадян у зв'язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника", прийнята Кабінетом Міністрів України в межах повноважень, у спосіб, що передбачений чинним законодавством, дана постанова не суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в силу чого відсутні підстави для визнання незаконними окремих положень зазначеної постанови, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що оскаржуваною постановою передбачено підвищення з 1 березня 2011 року розміру пенсій згідно із частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання Кабінету Міністрів України установити з 1 березня 2011 року коефіцієнт 1,04 підвищення до пенсій громадян, яким виплачуються пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", задоволенню також не підлягають, оскільки відповідні положення зазначена постанова Кабінету Міністрів України вже містить.

Що стосується вимог позивача зобов'язати Кабінет Міністрів України щорічно з 1 березня корегувати величину коефіцієнта підвищення розміру пенсії за віком у відповідності до темпів зростання середньомісячної зарплати штатного працівника на підставі даних Держкомстату до тих пір, поки не будуть внесені зміни до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія вважає за доцільне наголосити на наступному.

Згідно ч. 3 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

При цьому Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які б давали позивачу право звертатись до суду із вимогою щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії в майбутньому, тобто в той період часу, коли відповідачем ще не вчинені дії (не допущена бездіяльність) які могли б бути визнані судом неправомірними, не встановлено підтвердженого належними доказами факту порушення суб'єктом владних повноважень вимог законодавства, що має тенденцію удосконалення шляхом внесення змін в нормативні акти або в окремі його положення.

Суд зазначає, що встановлення обов'язків на майбутнє, без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце в подальшому, та без наявності спірних правовідносин є передчасним і безпідставним.

Таким чином, підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень в разі, якщо він заперечує проти задоволення позову.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представника позивача, представника відповідача, надані під час розгляду справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 18 жовтня 2011 року.

 

Головуючий, суддя

О. В. Патратій

Судді:

О. О. Власенкова

 

А. В. Літвінова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали