ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.12.2009 р.

N К-13223/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - судді Юрченка В. В., суддів - Амєліна С. Є., Головчук С. В., Гуріна М. І, Кобилянського М. Г., секретаря - Сіпаренко С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, третя особа - Міністерство праці та соціальної політики України про скасування постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 9 березня 2006 року N 268, зобов'язання вчинити дії та відшкодувати матеріальну шкоду, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2007 року, встановила:

У жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що є державним службовцем (головним спеціалістом) урядового державного органу. Постанова Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 9 березня 2006 року N 268 порушила економічні права позивача, які гарантовані постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Основних напрямків урядової політики в економічній та соціальній сфері на 2006 рік" від 20 січня 2006 року N 42, та завдала йому майнової шкоди внаслідок зменшення розміру заробітної плати. Так, у січні 2006 року, до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року йому було нараховано заробітну плату у розмірі 1651,40 грн., а у серпні 2006 року - 1311,93 грн. Просив скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року N 268, зобов'язати Кабінет Міністрів України при прийнятті нормативних актів з упорядкування структури та умов оплати праці зберегти міжпосадові співвідношення в оплаті праці, що діяли до прийняття зазначеної постанови Кабінету Міністрів України та стягнути з відповідача заподіяну майнову шкоди в розмірі 3394,70 грн. внаслідок зменшення заробітної плати за 10 місяців.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2007 року - без змін.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_2, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, позивач просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 9 березня 2006 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", в додатку N 14 якої передбачено Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату інших центральних органів виконавчої влади та урядових органів державного управління. Відповідно до пункту 16 Переліку актів Кабінету Міністрів України з питань оплати праці, що втратили чинність, затвердженого зазначеною постановою, зокрема, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" від 13 грудня 1999 року N 2288, в додатку N 6 якої було передбачено Схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів центрального апарату міністерств, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, інших центральних органів виконавчої влади та урядових органів державного управління. Відповідно до зазначених нормативних актів посадовий оклад головного спеціаліста урядових органів державного управління, посада, яку займає позивач, збільшено з 145 - 165 грн. до 965 - 990 грн.

Відповідно до пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року N 268 у разі зменшення у зв'язку з прийняттям цієї постанови та визнанням такими, що втратили чинність, актів Кабінету Міністрів України та Указів Президента України, розміру заробітної плати (без премії) в окремих працівників державних та інших органів, умови оплати праці яких визначені цією постановою, та у працівників, прирівняних згідно з нормативно-правовими актами, що втрачають чинність, за умовами оплати праці до працівників державних органів, або яким передбачено збереження умов оплати праці за попередньою посадою, на час роботи на займаній посаді виплачується різниця між заробітною платою (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.

Таким чином, зменшення заробітної плати вважається таким, що має місце, якщо при цьому не враховано розмір отримуваної премії. Позивачем зазначених обставин не зазначено.

Посилання позивача на частину 3 розділу I Основних напрямів урядової політики в економічній та соціальній сфері на 2006 рік, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2006 року N 42, якою передбачено підвищення до 20 відсотків посадових окладів працівників окремих галузей бюджетної сфери із збереженням міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень в оплаті праці, не може бути прийнято судом, оскільки зазначені положення стосуються лише випадків підвищення до 20 відсотків посадових окладів працівників окремих галузей бюджетної сфери, а постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року N 268 упорядковано структуру та умови оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів. При цьому посадові оклади відповідно до цієї постанови збільшено, як це зазначає і сам позивач, у 6 і більше разів.

Наведене свідчить про те, що положення частини 3 розділу I Основних напрямів урядової політики в економічній та соціальній сфері на 2006 рік щодо постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року N 268 застосуванню не підлягають.

Отже, вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до обґрунтованого висновку, що Кабінет Міністрів України діяв в межах і спосіб, наданих йому Конституцією України, не порушуючи при цьому права позивача. У разі зменшення заробітної плати в зв'язку з новими умовами оплати праці виплату різниці між заробітною платою має проводити відповідна державна установа, де працює державний службовець, а не відповідач, який є вищим органом у системі органів виконавчої влади

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч. 4, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 травня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Юрченко

Судді:

С. Є. Амєлін

 

С. В. Головчук

 

М. І. Гурін

 

М. Г. Кобилянський

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали