ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ПОСТАНОВА

14.12.2011 р.

 N 4-5856/11

14 грудня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Супрун Г. Б., при секретарі - Костюк А. І. (за участю прокурора - Басова Д. М.), розглянувши справу за скаргою захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову першого заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р. Р. від 21.03.2011 р. про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 року), встановив:

Постановою першого заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р. Р. від 21.03.2011 р. порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 року).

Не погоджуючись з даною постановою скаржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду в інтересах ОСОБА_3 зі скаргою на вказану постанову.

В обґрунтування своєї скарги зазначають, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки заяви і показання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не містять даних щодо вчинення Президентом України ОСОБА_3 злочинів стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а отже не можуть бути законними приводами та підставами для порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3. Вважають, що заяви та показання свідка ОСОБА_5 не можуть бути розцінені як такі, що містять достатні дані, оскільки вони є "похідними" від заяв та свідчень ОСОБА_11 та від почутих ним розмов із наданих ОСОБА_11 звукозаписів розмов у кабінеті Президента України ОСОБА_3. Також, звукозаписи розмов у кабінеті Президента України ОСОБА_3 щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9, надані ОСОБА_11, не можуть слугувати законним джерелом доказів, або фактичними даними, на підставі яких встановлюються наявність або відсутність ознак злочину, а відтак і не можуть бути підставою для порушення кримінальної справи, оскільки одержанні незаконним шляхом, а покази ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спростовуються матеріалами справи. Крім того, не виявлення експертами ознак монтажу в звукозаписах, чи зміни не означає, що монтажу чи зміни звукозапису розмов не було в дійсності. Також скаржниками зазначається, що слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України О. Харченко у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.09.2010 р. виконано всі необхідні і можливі слідчі дії та вичерпано можливості для отримання додаткових даних щодо причетності Президента України ОСОБА_3 до вчинення злочинів стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а отримані дані є недостатніми для кримінального переслідування. Тому вважають, що постанова про порушення кримінальної справи винесена всупереч вимогам ст. ст. 94, 98 КПК України без достатніх на те приводів та підстав та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні скаржники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимоги скарги підтримали повністю, просили її задовольнити. В обґрунтування поданої скарги зазначили, що постанова про порушення кримінальної справи є незаконною, оскільки викладений у ній висновок першого заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р. Р. про наявність приводів та підстав до порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 є припущенням, яке не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, а кримінальне переслідування ОСОБА_3 розпочате та здійснюється без законних приводів і підстав. У свідченнях ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не йдеться про причетність ОСОБА_3 до вчинення злочинів стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Крім того, зазначили, що ч. 3 ст. 68 КПК України передбачено, в разі, якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. В даному випадку пояснення ОСОБА_12 ґрунтуються на ніби-то свідченнях ОСОБА_14, який допитаний не був. Також ОСОБА_11, будучи особою не уповноваженою на здійснення оперативно-розшукової діяльності, згідно матеріалів, які слугували підставою для порушення кримінальної справи, ніби-то здійснював фіксацію розмов у кабінеті ОСОБА_3 шляхом вчинення цілеспрямованих дій із застосуванням заходів передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність". Крім цього, Рішенням Конституційного Суду України N 12-рп/2011 від 20.10.2011 року (Рішення N 12-рп/2011), роз'яснено, що обвинувачення у вчиненні злочину не може грунтуватись на фактичних даних, одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. А отже ці записи не можуть бути використані як підстави для порушення кримінальної справи, оскільки отримані не уповноваженою особою на здійснення такої діяльності. Також при винесенні постанови про порушення кримінальної справи від 21.03.2011 р. у заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р. Р. не було жодних висновків, експертиз та будь-яких інших даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 року). Вважають оскаржувану постанову незаконною та просять її скасувати.

В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_15 - ОСОБА_16 проти задоволення скарги заперечувала, оскільки вважає, що на даній стадії судом не оцінюються законність дій ОСОБА_11 та джерело отримання звукозаписів. Вважає, що у заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р. Р. було достатньо приводів та підстав для порушення даної кримінальної справи, а саме: покази ОСОБА_12, передсмертна записка ОСОБА_14, висновки проведених у справі експертиз та покази ОСОБА_11. Крім того, зазначила, що судом взагалі не повинна розглядатися дана скарга, оскільки вона подана до суду після закінчення досудового слідства.

Представник потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_17 проти задоволення скарги заперечував, з тих підстав, що скаржники в своїй скарзі та поясненнях посилаються на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України О. Харченка від 10.09.2010 р. про відмову в порушенні кримінальної справи, однак дана постанова вже скасована, тому посилання на проведення слідчим Харченко О. повної перевірки є безпідставним. Просив скаргу залишити без задоволення.

Представник потерпілої ОСОБА_18 - ОСОБА_19 для дачі пояснень в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд скарги за його відсутності.

Представники ОСОБА_11 - ОСОБА_20 та ОСОБА_21 в судових засіданнях при дослідженні матеріалів, які надані суду, були присутні, в подальшому в судове засідання для дачі пояснень не з'явились.

ОСОБА_5 в судові засідання не з'являвся, про день, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином.

Прокурор Басов Д. М. в судовому засіданні доводи заявників не визнав, вважає, що скарга на постанову про порушення кримінальної справи є безпідставною, оскільки у першого заступника Генерального прокурора України було достатньо приводів та підстав для порушення кримінальної справи. Пояснив, що на час порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3, у справі про умисне вбивство ОСОБА_10 (по обвинуваченню ОСОБА_12) здобуті докази, які у своїй сукупності надали достатні підстави для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3. Приводом для порушення кримінальної справи є заяви ОСОБА_11, ОСОБА_5 та інших осіб, а також безпосереднє виявлення прокурором у діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 року). Підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, встановлені при розслідуванні кримінальної справи, за фактом умисного вбивства журналіста ОСОБА_10 та захоплення і побиття громадського діяча ОСОБА_9. Будучи неодноразово допитаним ОСОБА_9 зазначив, що підозрює у цьому ОСОБА_14 та ОСОБА_3. Неодноразово допитаний ОСОБА_12 пояснив, що злочин стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинив за вказівкою Міністра Внутрішніх справ України ОСОБА_14. Серед вилучених аудіозаписів розмов у колишнього співробітника УДО ОСОБА_11, зафіксована доповідь Міністра МВС ОСОБА_14 про те, які саме насильницькі дії було вчинено співробітниками міліції щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Також про ці обставини детально показали ОСОБА_12 та інші співвиконавці даного злочину. Висновком судово-фоноскопічних експертиз від 12.06.2000 р. ознак змін чи монтажу у записі не виявлено. Допитані як свідки ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 підтвердили факт розмов з ОСОБА_3 в його кабінеті. Також підтвердили факт та зміст записаних розмов свідки ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27.

Дослідивши надані матеріали, на підставі яких винесена оскаржувана постанова від 21.03.2011 про порушення кримінальної справи, заслухавши пояснення скаржників, представників потерпілих осіб, думку прокурора, приходжу до наступних висновків.

Постановою першого заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р. Р. від 21.03.2011 р. порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 року) (Т. 98, а. м. 1 - 4).

Відповідно до вимог ст. 2368 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати й вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Відповідно до ст. 94 КПК України приводом до порушення кримінальної справи, наряду з іншими, є заяви окремих громадян; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину), тобто кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об'єктивні ознаки вчиненого злочину.

Відповідно до ст. 2368 КПК України за результатами розгляду скарги суддя своєю мотивованою постановою: залишає скаргу без задоволення; задовольняє скаргу, скасовує постанову про порушення кримінальної справи.

Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи приводом для порушення кримінальної справи є заяви ОСОБА_11, ОСОБА_5 (Т. 40, а. м. 36 - 37, 68) та інших осіб, а також безпосереднє виявлення прокурором у діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 року). Підставою для порушення стали достатні дані, встановлені при розслідуванні кримінальної справи за фактом умисного вбивства журналіста ОСОБА_10 та захоплення і побиття громадського діяча і журналіста ОСОБА_9, які вказують на наявність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 року), і які містяться у матеріалах кримінальної справи N 49-3162.

Разом з тим, з наданих суду матеріалів вбачається, що заяви і показання ОСОБА_5 не містять даних щодо вчинення Президентом України ОСОБА_3 злочинів стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також заяви ОСОБА_5 від 28.11.2000 р. та 30.11.2000 р. не були заявами про злочин, та не були зареєстровані відповідно до Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються. Більш того, ОСОБА_5 не був попереджений про відповідальність за неправдивий донос і не було відібрано відповідної розписки, як це передбачено ст. 95 КПК України. Заяви про злочин ОСОБА_11 та інших осіб, як це зазначено в постанові, відсутні.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 68 КПК України не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело отримання яких невідоме. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.

Як вбачається з матеріалів, які стали підставою та приводом для порушення кримінальної справи, стали дані, які містяться в поясненнях обвинуваченого ОСОБА_12 (злочин ним вчинявся за вказівкою Міністра Внутрішніх справ ОСОБА_14, який ніби-то діяв на вимогу Президента України ОСОБА_3). Однак перед винесенням постанови про порушення кримінальної справи від 21.03.2011 р. ОСОБА_14 допитаний не був.

Крім того, через смерть ОСОБА_28 неможливо з'ясувати обставини, учасником яких він був, та перевірити покази обвинуваченого ОСОБА_12 про причетність до вказаних злочинів стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 98 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину), тобто кримінальна справ може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об'єктивні ознаки вчиненого злочину.

Встановлення фактичних обставин справи, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, не може грунтуватися на переконаннях особи, що проводить дізнання чи досудове слідство, не підтверджених матеріалами справи, а докази, що містять лише припущення, не перевірені, не підтверджені будь-якими іншими матеріалами справи, на підставі ст. ст. 65, 69 КПК України не можуть вважатися придатними для встановлення фактичних обставин подій, наявності в діях особи складу злочину.

Як вбачається з наданих та досліджених в судовому засіданні матеріалів, які слугували приводом та підставою для порушення кримінальної справи, судом встановлено, що фактично єдиною підставою для порушення справи є аудиозаписи розмов у кабінеті ОСОБА_3 за період 12.06.2000 р., 03.07.2000 р., 10.07.2000 р. та 11.09.2000 р., зроблені колишнім співробітником УДО ОСОБА_11. Про це не заперечував прокурор Басов Д. М. при висловленні своєї процесуальної позиції в судовому засіданні.

Розглядаючи зазначену підставу з позиції законності джерел отримання даних, в контексті Рішення Конституційного Суду України N 12-рп/2011 від 20.10.2011 року (Рішення N 12-рп/2011), яким роз'яснено, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватись на фактичних даних, одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності, судом встановлено, що ОСОБА_11 не є уповноваженою на те особою на здійснення оперативно-розшукової діяльності в розумінні Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність".

А тому, суд приходить до висновку, що зазначені аудиозаписи розмов одержані ОСОБА_11 незаконним шляхом.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до цього положення Конституції України та п. п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01.11.96 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" записи, вилучені у ОСОБА_11 як такі, що викликають сумнів у механізмі їх здійснення і достовірності самих записів, а також одержані незаконним шляхом, тобто їх збирання й закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, не уповноваженою на це особою та за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами, а отже не можуть бути використані як доказ причетності Президента України ОСОБА_3 до вчинення вказаних злочинів щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Суд приходить до висновку, що відповідних, допустимих та достатніх даних, які б свідчили про перевищення ОСОБА_3 влади і службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки щодо охоронюваних законом прав та інтересів громадян ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та вказували на наявність події та ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України (1960 року) при винесенні постанови не було, а тому і не було достатніх підстав для порушення кримінальної справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова містить лише власну оцінку прокурором окремих матеріалів справи та припущення в частині ознак складу злочину, по яким перевірочні заходи не проводились в повному обсязі, що суперечить вимогам ст. ст. 22, 65, 67, 98 КПК України.

Тому, суд приходить до висновку, що у першого заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р. Р. не було достатньо підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України 1960 р., в постанові не зазначено які дані вказують на наявність ознак та реальність події злочину, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 року).

Отже, скарга захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову першого заступника Генерального прокурора України від 21.03.2011 р. про порушення кримінальної справи підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 94, ст. ст. 2367, 2368 КПК України, постановою Пленуму Верхового Суду України N 1 від 11.02.2005 р. "Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи" постановив:

Скаргу захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову першого заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р. Р. від 21.03.2011 р. про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 року) - задовольнити.

Постанову першого заступника Генерального прокурора Кузьміна Р. Р. від 21.03.2011 р про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 року) - скасувати.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення через Печерський районний суд м. Києва.

 

Суддя

Г. Б. Супрун

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали