ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

23.01.2012 р.

N 2а-16111/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді - Донця В. А., суддів: Костенка Д. А. та Чудак О. М., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій, скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року (Постанова N 745), зобов'язання вчинити певні дії. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про: визнання дій Кабінету Міністрів України в частині прийняття пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету" (Постанова N 745) протиправними; скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету" (Постанова N 745); спонукання Кабінету Міністрів України установити відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 19, 22 Конституції України розмір допомоги дітям війни у грошовому еквіваленті в сумі не менш ніж 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Позов мотивований тим, зокрема, що позивач є дитиною війни і відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" їй передбачена доплата до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Проте оскаржуваною постановою безпідставно встановлено, що до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, або державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 грн. На думку позивача, Кабінет Міністрів України не має повноважень на встановлення розміру доплати менш, ніж це раніше було передбачено Законом, тобто не менше, ніж 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Позивач у судове засідання не з'явилася, через канцелярію подала до суду письмове клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, зазначивши, що оскаржувана постанова прийнята Кабінетом Міністрів України на виконання вимог пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI) в межах повноважень на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України "Про Кабінет Міністрів України" та "Про Державний бюджет України на 2011 рік". Відтак відсутні підстави вважати дії Уряду України з прийняття оскаржуваної постанови (Постанова N 745) протиправним та для скасування постанови. На думку представника, твердження позивача про порушення Кабінетом Міністрів України його прав, Конституції України та Закону України "Про соціальний захист дітей війни" спростовуються вказаними обставинами.

Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідачем опубліковано оголошення (Оголошення) в "Офіційному віснику України" від 23 грудня 2011 року N 97 про оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року N 745 (Постанова N 745).

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, продовживши на підставі частин четвертої, шостої статті 128 КАС України розгляд справи в письмовому провадженні за наявними матеріалами, судом встановлено наступне.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року N 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (Постанова N 745) (Офіційний вісник України, від 29 липня 2011 року, N 55, ст. 2186, далі - Постанова).

Постанова втратила чинність у зв'язку із закінченням строку її дії. Постанова діяла до 1 січня 2012 року (пункт 8 (Постанова N 745)).

Згідно з преамбулою Постанови (Постанова N 745) вона прийнята на виконання пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року N 3491-VI ( N 3491-VI).

Зокрема, пунктом 6 Постанови (Постанова N 745) установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні (абзац перший). Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до абзацу першого цього пункту та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" таке підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із зазначених Законів (абзац другий).

Як убачається з матеріалів судової справи, Міністерством соціальної політики України подано на розгляд Кабінету Міністрів України проект постанови "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України".

Згідно з пояснювальною запискою до проекту Постанови його розроблено на виконання частини сьомої розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року N 3491-VI ( N 3491-VI). Відповідно до зазначеного Закону України у 2011 році розміри пенсійних виплат відповідно до статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. З метою уникнення неоднозначного трактування норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI) розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України".

Проект акта погоджено без зауважень: Міністром фінансів України; першим заступником Голови комісії з проведення реорганізації Міністерства економіки України; Головою правління Пенсійного фонду України. До проекту постанови Міністром юстиції України висловлено зауваження щодо невідповідності проекту вимогам нормопроектувальної техніки, які були враховані.

Міністерством юстиції України проведено правову експертизу проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про виконання Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України". У висновку зазначено, зокрема, що проект відповідає Конституції України, актам вищої юридичної сили, узгоджується з актами такої ж юридичної сили, у зв'язку з відсутністю необхідності експертиза щодо відповідності міжнародним актам не проводилась. Разом з тим, експертизою встановлено, що проект не відповідає вимогам нормопроектувальної техніки, які були враховані.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Згідно зі статтею 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 7 жовтня 2010 року N 2591-VI Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження (частина перша). Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (частина друга).

Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 року N 712), передбачено, що акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов (пункт 1 параграфа 39).

Відповідно до параграфа 43 Регламенту Кабінету Міністрів України головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який здійснює його підготовку (пункт 1). Підготовку проектів актів Кабінету Міністрів здійснюють відповідно до своєї компетенції міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (пункт 2). Головний розробник зобов'язаний погодити проект акта Кабінету Міністрів з усіма заінтересованими органами, а також з Мінфіном та Мінекономіки (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань). Проект акта Кабінету Міністрів щодо використання бюджетних коштів, інших фінансових ресурсів держави та державного майна погоджується з ГоловКРУ (пункт 5).

Як уже зазначалось, проект постанови було внесено Міністерством соціальної політики України, погоджено, в тому числі Міністром фінансів України, першим заступником Голови комісії з проведення реорганізації Міністерства економіки України; Головою правління Пенсійного фонду України.

Таким чином, за висновком колегії суддів, відповідачем дотримано вимог вказаних правових актів щодо порядку видання та форми постанови (Постанова N 745).

Відповідно до частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

З матеріалів судової справи вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 з відповідною відміткою.

Таким чином, позивач є особою, щодо якої застосовувались положення Постанови, тому вона має право на її оскарження в суді.

Під час судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що Постановою (Постанова N 745) було встановлено доплату до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії дітям війни у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Так, частиною першою статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року N 2195-IV (у редакції Закону України від 28 січня 2007 року N 107-VI) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28 січня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008). Розмір підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії дітям війни, визначений статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України від 28 січня 2007 року N 107-VI, становив 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, пунктом 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року N 3491-VI ( N 3491-VI) доповнено пунктом 4 Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року 2857-VI такого змісту: "Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

Таким чином, повноваження на встановлення розміру підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії дітям війни, визначеного статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", надані Уряду України пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 14 червня 2011 року N 3491-VI ( N 3491-VI).

Відповідно до статті 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (частина перша). Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (частина друга). Держава прагне до збалансованості бюджету України (частина третя).

Статтею 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування (пункт 3); розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання (пункт 6); виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України (пункт 10).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема, забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян (абзац другий); забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення (абзац п'ятий).

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що встановлення розміру підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії дітям війни, встановленого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI) відносилось до дискреційних повноважень Кабінету Міністрів України, який з урахуванням фінансових ресурсів бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, принципу збалансованості Державного бюджету України, справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами мав право визначити розмір відповідних доплат та порядок їх виплати.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Конституційним Судом України від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 (Рішення N 20-рп/2011), яким визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23 грудня 2010 року N 2857-VI, з наступними змінами, яким Кабінет Міністрів України наділявся повноваженнями встановлювати порядок та розмір підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії дітям війни, встановленого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", висловлену правову позицію, за якою Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України (Положення N 384/2011) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України (абзаци п'ять - сім підпункту 2.2 пункту 2 (Рішення N 20-рп/2011)).

За висновком Конституційного Суду України, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення (Рішення N 20-рп/2011)). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення (Рішення N 20-рп/2011)).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 6 Постанови (Постанова N 745) прийнятий Кабінетом Міністрів України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Кабінету Міністрів України щодо прийняття Постанови, а також щодо вимоги про скасування пункту 6 Постанови.

Позивач також звернулась з вимогою спонукати Кабінет Міністрів України установити, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 19, 22 Конституції України, розмір допомоги дітям війни у грошовому еквіваленті в сумі не менш ніж 30 % від мінімальної пенсії за віком. Проте, як уже зазначалось, визначення розміру такої допомоги є дискреційним повноваженням Кабінету Міністрів України, що випливає з положень Конституції України, Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (Закон N 4280-VI). Суд не наділений повноваженнями визначати пріоритетність розподілу бюджетних коштів та втручатися в дискреційні повноваження органів державної влади. Крім того, Постанова (Постанова N 745) станом на час судового розгляду справи втратила чинність.

Зважаючи на викладене, вимога позивача щодо спонукання Кабінету Міністрів України установити відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 19, 22 Конституції України розмір допомоги дітям війни у грошовому еквіваленті в сумі не менш ніж 30 % від мінімальної пенсії за віком є безпідставною, тому в її задоволенні слід відмовити.

Щодо строків звернення до адміністративного суду, то, за висновком колегії суддів, позивачем дотримано шестимісячного строку, встановленого статтею 99 КАС України, оскільки Постанова (Постанова N 745) оприлюднена 29 липня 2011 року, а до суду позивач звернулася 22 листопада 2011 року, тобто в межах шестимісячного строку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Оскільки спір вирішено на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень та за відсутності витрат відповідача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати відповідно до статті 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69 - 71, 94, 97, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185 - 187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 

Головуючий суддя

В. А. Донець

Судді:

Д. А. Костенко

 

О. М. Чудак

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали