ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30.11.2011 р.

N К-40396/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - судді Тракало В. В., суддів - Амєліна С. Є., Головчук С. В., Стародуба О. П., Юрченка В. В., секретаря - Мудрицької Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2010 року (Постанова N 2а-1398/10/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації "Федерація спортивного покеру України", Всеукраїнської громадської організації "Федерація покеру України" до Міністерства юстиції України, третя особа - Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту, про визнання нечинним та скасування наказу, встановила:

У лютому 2010 року позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом до відповідача. Просили визнати нечинним рішення Міністерства юстиції України про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта та скасувати наказ відповідача N 2403/5 від 9 грудня 2009 року про скасування рішення про державну реєстрацію абз. 4 п. 1 наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту N 2021 від 15 червня 2009 року "Про внесення змін до Переліку видів спорту, що визнані в Україні", яким до цього переліку як визнаний в Україні вид спорту, що не входить до програми Олімпійських ігор, включено спортивний покер.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2010 року (Постанова N 2а-1398/10/2670), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, позов задоволено. Визнано нечинним наказ Міністерства юстиції України від 9 грудня 2009 року N 2403/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта". Постановлено стягнути з Державного бюджету на користь кожного з позивачів по 3 грн. 40 коп. судових витрат.

У касаційній скарзі Міністерство юстиції України, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 15 червня 2009 року N 2021 "Про внесення змін до Переліку видів спорту, що визнані в Україні" було доповнено розділ II Переліку видів спорту, що визнані в Україні, затвердженого наказом Держкоммолодьспорттуризму України від 7 лютого 2001 року N 261 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за N 1255/5346, новими пунктами, зокрема п. 65, яким до цього переліку як визнаний в Україні вид спорту, що не входить до програми Олімпійських ігор, включено спортивний покер.

Цей наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 15 червня 2009 року N 2021 було зареєстровано у Міністерстві юстиції України 1 липня 2009 року за N 581/16597.

2 жовтня 2009 року Кабінетом Міністрів України внаслідок обговорення забезпечення виконання вимог Закону України "Про заборону грального бізнесу" прийняте протокольне рішення, яким зобов'язано Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерство юстиції України забезпечити скасування державної реєстрації відомчих актів, відповідно до яких окремі види азартних ігор, зокрема покер, віднесені до категорії спортивних змагань, та про результати проінформувати Кабінет Міністрів України до 7 жовтня поточного року.

9 грудня 2009 року Міністерство юстиції України надало висновок про рекомендацію скасувати рішення про державну реєстрацію абз. 4 п. 1 наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту N 2021 від 15 червня 2009 року "Про внесення змін до Переліку видів спорту, що визнані в Україні", яким до цього переліку як визнаний в Україні вид спорту, що не входить до програми Олімпійських ігор, включено спортивний покер. У висновку зазначено, що реєстрація вказаного нормативного акта не узгоджується з ст. 2 Закону України "Про заборону грального бізнесу", та що на виконання доручень Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2009 року, 8 жовтня 2009 року, 12 жовтня 2009 року Міністерство юстиції України листом пропонувало суб'єкту нормотворчої діяльності - Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту внести відповідні зміни до наказу щодо виключення п. 65 із Переліку, проте станом на 9 грудня 2009 року зазначене міністерство не надало на реєстрацію такого нормативного акта, тому на підставі підпункту "г" п. 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року та підпунктів 4.5, 4.6 пункту 4 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31 липня 2007 року, останнє рекомендувало скасувати реєстрацію вищезазначеного нормативного акта.

Наказом Міністерства юстиції України від 9 грудня 2009 року скасовано рішення цього ж міністерства від 1 липня 2009 року про державну реєстрацію абз. 4 п. 1 наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту N 2021 від 15 червня 2009 року "Про внесення змін до Переліку видів спорту, що визнані в Україні".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ Міністерства юстиції України від 9 грудня 2009 року є протиправним, винесений без передбачених законодавством України підстав для скасування реєстрації нормативно-правового акта та з порушенням строків та порядку скасування. Оскільки спортивний покер - це інтелектуальна спортивна гра, у якій учасники змагаються між собою по затвердженим правилам у вмінні та майстерності обчислювати різноманітні математичні ймовірності і шанси на перемогу у кожній окремій роздачі та в цілому у змаганні, вірно

оцінювати тактику і стратегію гри інших суперників, то дотримання правил з виду спорту не призводить до порушення Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні".

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки судів зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не грунтуються на законі.

Згідно ст. 2 Закону України "Про заборону грального бізнесу" в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.

У п. 2 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону визначено, що азартна гра -будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості. Також у цьому пункті законодавець навів перелік, що не відноситься до азартних ігор.

Зазначаючи, що спортивний покер не суперечить Закону України "Про заборону грального бізнесу" та не є азартною грою, в той час, коли і Кабінет Міністрів України, вимагаючи скасувати реєстрацію нормативно-правового акта, яким спортивний покер включено до переліку визнаних в Україні видів спорту, що не входять до програми Олімпійських ігор, і Міністерство юстиції України при скасуванні реєстрації цього нормативно-правового акта виходили з того, що реєстрація вказаного нормативного акта не узгоджується з ст. 2 Закону України "Про заборону грального бізнесу", суди попередніх інстанцій всупереч вимогам ст. 159 КАС України взагалі не з'ясували що є предметом гри спортивний покер, які умови та правила цієї гри, чи є умовою участі у цій грі внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості, а відтак чи є ця гра азартною грою, та не обґрунтували свої рішення доказами, які б були досліджені в судовому засіданні. В матеріалах справи відсутні правила гри, відносно яких суди зробили висновки, що дотримання правил з цього виду спорту не призводить до порушення Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні". До того ж суд не є фахівцем у цій галузі, а висновки відповідних установ чи фахівців, які мають спеціальні знання та компетентні надавати такі висновки, як суд першої, так і апеляційної інстанцій не досліджували, матеріали справи таких висновків не містять Проте з'ясування цих обставин, встановлення наявності чи відсутності у відповідача підстав для скасування нормативно-правового акта має істотне значення для правильного вирішення спору.

Не ґрунтуються на доказах і висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при державній реєстрації 1 липня 2009 року наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту N 2021 від 15 червня 2009 року "Про внесення змін до Переліку видів спорту, що визнані в Україні", яким до цього Переліку віднесено спортивний покер, Міністерство юстиції України надавало висновок, що цей наказ відповідає законодавству України та узгоджується з нормами Закону України "Про заборону грального бізнесу". В матеріалах справи відсутній такий висновок і судами попередніх інстанцій він також не досліджувався.

Крім того, за змістом п. 18 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731, та пункту 14 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31 липня 2000 року N 32/5, право оскаржити рішення про скасування державної реєстрації нормативно-правового акта має суб'єкт нормотворення.

Проте, визнаючи нечинним наказ Міністерства юстиції України від 9 грудня 2009 року N 2403/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта" за позовом Всеукраїнської громадської організації "Федерація спортивного покеру України", Всеукраїнської громадської організації "Федерація покеру України", суди цих положень не врахували та не з'ясували, в чому полягає порушення прав, свобод та інтересів позивачів, на захист яких ними подано позов, а відтак не з'ясували чи належний позивач у справі, чи належить йому право вимоги за вказаним позовом.

Згідно ч. 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процессуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли суди попередніх інстанцій в порушення вимог ст. 159, 161, 162 КАС України неповно з'ясували обставини справи, тобто порушили норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а касаційний суд не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2010 року (Постанова N 2а-1398/10/2670) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

В. В. Тракало

Судді:

С. Є. Амєлін

 

С. В. Головчук

 

О. П. Стародуб

 

В. В. Юрченко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали