ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 4 липня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до відкритого акціонерного товариства "Укрзакодонгеологія" (далі - ВАТ), Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Міністерство) про визнання протиправними рішення і бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, встановив:

У березні 2006 року заступник генерального прокурора України звернувся в господарський суд міста Києва з позовом до ВАТ та Міністерства, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про надання спеціального дозволу на користування надрами у межах Клинцівського родовища золота від 11 листопада 2004 року та зобов'язати Міністерство вчинити дії по скасуванню зазначеного дозволу та розірванню угоди від 11 листопада 2004 року N 2608 про умови користування надрами.

Господарський суд міста Києва постановою від 28 квітня 2010 року позовні вимоги задовольнив. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2011 року, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався на те, що рішення Державного комітету природних ресурсів України (далі - комітет) про надання дозволу на користування надрами було прийнято без проведення аукціону та до того, як Кабінетом Міністрів України було визначено зазначений комітет як орган, уповноважений встановлювати випадки надання дозволів на користування надрами без проведення аукціонів. Таким чином, на думку суду, зазначене рішення порушує норми статті 9 Закону України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N 1344-IV).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, із рішенням якого погодився і Вищий адміністративний суд України, виходив із того, що стаття 9 Закону N 1344-IV (у редакції, яка діяла на момент видачі дозволу) передбачала можливість надання спеціальних дозволів на користування надрами без проведення аукціонів.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, позивач звернувся із заявою про її перегляд з підстави неоднакового застосування касаційним судом статті 9 Закону N 1344-IV.

На підтвердження неоднакового застосування касаційним судом норми матеріального права заявник послався на рішення Вищого адміністративного суду України від 5 травня 2006 року та від 18 листопада 2009 року, які, на його думку, підтверджують неоднакове правозастосування.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судові рішення в адміністративних справах, переглянуті в касаційному порядку, а також рішення суду касаційної інстанції можуть бути оскаржені за винятковими обставинами з мотиву неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми матеріального права у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, касаційний суд, погоджуючись із рішенням апеляційного суду, яким скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, виходив із того, що стаття 9 Закону N 1344-IV (у редакції, яка діяла на момент видачі дозволу) передбачала можливість надання спеціальних дозволів на користування надрами без проведення аукціонів. Абзац третій пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року N 694 "Про затвердження Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів (ліцензій) на право користування надрами" (далі - постанова N 694) та абзац третій пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року N 1540 "Про затвердження порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" (далі - постанова N 1540) умовою отримання такого дозволу без проведення аукціону зазначали проведення геологічного вивчення надр, починаючи з пошукового етапу за рахунок надрокористувача, що має намір здійснювати їх промислову розробку. Обидві зазначені вище постанови були чинними на момент видачі ВАТ спеціального дозволу, тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У рішеннях Вищого адміністративного суду України, на які заявник посилається як на підставу для перегляду судових рішень у цій справі, касаційний суд дійшов висновку, що наказ Державного комітету природних ресурсів України від 25 жовтня 2004 року N 199 "Щодо затвердження переліку випадків надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами без проведення аукціонів" (далі - наказ N 199), котрий містить перелік випадків надання спеціальних дозволів без проведення аукціону, набув чинності з 5 грудня 2004 року, тоді як оскаржуваний дозвіл відповідачеві було надано раніше, тобто у той час, коли комітет таких повноважень не мав.

В одному випадку суд касаційної інстанції при вирішенні спору послався на норми постанов N 694 та N 1540, а в іншому - наказу N 199.

Таким чином, касаційний суд при вирішенні спору у справах, які порівнюються, застосував різні нормативно-правові акти, що виключає можливість усунути розбіжності в їх застосуванні.

Суди встановили намір ВАТ здійснювати промислову розробку надр Клинцівського родовища, проведення геологічного вивчення за свій рахунок та проведення, зокрема, ідеологічного вивчення, що є обов'язковим етапом для подальшого здійснення промислової розробки даного родовища. За таких обставин суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли висновку про дотримання ВАТ визначених законодавством умов для отримання спеціального дозволу без проведення аукціону.

Верховний Суд України позбавлений можливості перевіряти правильність встановлення обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. І. Григор'єва

 

Т. В. Гошовська

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

П. І. Колесник

 

В. І. Косарєв

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали