ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 5 грудня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Гусака М. Б., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом підприємства з 100 % іноземними інвестиціями "Білла-Україна" (далі - Підприємство) до державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі - ДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановив:

У травні 2009 року Підприємство звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення ДПІ від 23 березня 2009 року N 0001152303 про застосування 42540 грн. 40 коп. штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктами 1, 6 статті 17 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265/95-ВР).

На обґрунтування позову Підприємство послалося на те, що ДПІ безпідставно застосувала штрафні санкції, оскільки розрахункові документи, які роздруковувались при проведенні розрахункових операцій, відповідали вимогам законодавства України.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 2 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2010 року та Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2011 року, в задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що застосування до Підприємства санкцій, передбачених пунктами 1, 6 статті 17 Закону N 265/95-ВР за порушення порядку проведення розрахунків за товари (послуги), є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 липня 2011 року обґрунтовано допустив справу до провадження Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 2 статті 3, пункту 1 статті 17 Закону N 265/95-ВР та пункту 3.2 розділу 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614 (далі - Положення).

Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування норм матеріального права касаційним судом, вважає помилковим застосування законодавства в даній справі, ураховуючи таке.

Відповідно до вимог статті 3 Закону N 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, також проводити розрахункові операції через РРО з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Як убачається зі встановлених судами обставин, позивача притягнуто до відповідальності, зокрема за пунктом 1 статті 17 Закону N 265/95-ВР, яким передбачені фінансові санкції за нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Відповідно до статті 2 Закону N 265/95-ВР розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО.

Статтею 8 Закону N 265/95-ВР передбачено, зокрема, що форма, зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

На виконання приписів цієї норми останньою було прийняте Положення, у пункті 3.2 якого зазначено, зокрема, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити, як назву та адресу господарської одиниці, а пунктом 2.1 встановлено, що у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Водночас недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний в Положенні до відсутності розрахункового документа.

Виданий позивачем 4 березня 2009 року під час здійснення розрахункової операції в приміщенні, яке належить йому на праві власності за адресою, указаною в свідоцтві про право власності, чек N 143 містив назву господарської одиниці, а саме: "14 філія ПП "Білла-Україна" та її адресу: м. Краматорськ, вул. Ювілейна, 50-а.

При встановленні факту роздрукування та видачі під час перевірки чека N 143, який був предметом оцінки у цій справі і відповідав визначенню розрахункового документа, містив назву господарської одиниці та підтверджував виконання розрахункової операції, притягнення особи до зазначеної відповідальності суперечить закону.

Також до позивача на підставі пункту 6 статті 17 цього ж Закону застосовано фінансові санкції у розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Водночас судами факт відсутності попереднього програмування не встановлений, а окремі недоліки такого програмування не становлять складу правопорушення.

Таким чином, висновок судів про законність притягнення до відповідальності за таке порушення не є обґрунтованим.

Ураховуючи наведене, ухвала Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2011 року постановлена з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву підприємства з 100 % іноземними інвестиціями "Білла-Україна" задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

М. Б. Гусак

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали