ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.11.2011 р.

N К-31004/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М. І. - головуючий, судді Маринчак Н. Є., Степашко О. І., Усенко Є. А., Федоров М. О., при секретарі Сватко А. О., розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ) на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 у справі N 7/192 за позовом українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі - Підприємство) до СДПІ про скасування рішення.

 Судове засідання проведено за участю представників: позивача - не з'явились, відповідача - Г. Є. В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України встановив:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009, позов задоволено; скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.05.2007 N 0000334210/1. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що надання Підприємством як національним оператором поштового зв'язку послуг у сфері міжнародного поштового обміну на виконання зобов'язань держави за Всесвітньою поштовою конвенцією не є експортом послуг, тоді як грошова одиниця "спеціальні права запозичення" не підпадає під визначення валютних цінностей у розумінні статті 1 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та закрити провадження у справі. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про порушення позивачем порядку декларування валютних цінностей, що обумовлює правомірність застосування до Підприємства оспорюваної суми штрафних санкцій.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги СДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для застосування до Підприємства 142457,04 грн. штрафних санкцій за оспорюваним рішенням став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 09.07.2007, про невиконання позивачем зобов'язання з декларування валютних цінностей, а саме - дебіторської заборгованості, яка утворилася за наслідками здійснення позивачем як національним оператором поштового зв'язку операцій з експорту та імпорту міжнародних поштових послуг.

Так, за статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Як вбачається з форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.12.95 N 207, у рядку 5 розділу 3 "Майно та товари за кордоном" такої декларації підлягають відображенню товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку; у рядку 8 цього ж розділу відображається інше майно за кордоном.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З наведеного випливає, що обов'язок з декларування простроченої заборгованості з оплатою в іноземній валюті виникає за фактом експорту послуг нерезидентові, оформленого актом виконаних робіт (наданих послуг).

У розгляді цієї справи попередні судові інстанції дійшли суперечливих висновків щодо правової підстави надання позивачем спірних послуг. Так, приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди послалися, зокрема, на відсутність факту експорту поштових послуг Підприємством, позаяк підставою для надання цих послуг є виконання позивачем від імені України як країни - учасниці Всесвітньої поштової конвенції зобов'язань за цим міжнародним договором. Водночас при цьому в оскаржуваних судових рішеннях згадуються контракти, укладені позивачем з поштовими адміністраціями інших країн.

Слід зазначити, що аналіз змісту положень Всесвітньої поштової конвенції (зокрема, її пункту 1 статті 6, якою передбачено встановлення тарифів як у Конвенції, так і в Угоді, пункту 7 статті 49, відповідно до якого на основі двосторонньої або багатосторонньої угоди заінтересовані адміністрації можуть застосовувати інші системи відшкодування для оплати рахунків, пов'язаних з кінцевими витратами тощо) дає підстави для висновку, що Конвенція та її Виконавчий регламент встановлюють загальні правила міжнародної поштової служби та містять обов'язкові для всіх країн - членів цього міжнародного договору вимоги щодо умов обміну поштовою кореспонденцією, однак інші види послуг поштового зв'язку, а також порядок розрахунків за такі послуги визначаються додатковими угодами, укладеними окремими учасниками між собою.

Втім суди не перевірили та не надали будь-якої правової оцінки висновкам акта перевірки, в якому зазначено про укладення Підприємством двосторонніх зовнішньоекономічних контрактів з поштовими адміністраціями інших країн та про порушення строків здійснення розрахунків в валюті (що стало підставою для виникнення у позивача спірної дебіторської заборгованості) саме за такими двосторонніми угодами.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, касаційний суд позбавлений можливості зробити висновок щодо правильності (або помилковості) висновків попередніх судових інстанцій по суті спору.

А відтак з огляду на частину другу статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржувані рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити усе коло обставин щодо підстав надання спірних міжнародних поштових послуг, за наслідками яких у позивача виникла спірна дебіторська заборгованість в іноземній валюті (а саме - на контрактній або безконтрактній основі), та порядку проведення розрахунків за ці послуги, дослідити наявність (або відсутність) актів, що засвідчують виконання таких послуг, та на підставі встановленого надати правильну правову кваліфікацію операціям з поставки цих послуг, встановити дійсні права і обов'язки сторін і, в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ухвалив:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 у справі N 7/192 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали