ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18.10.2011 р.

N К-39173/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Весельської Т. Ф., Горбатюка С. А., Мироненка О. В., Чумаченко Т. А., розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, за участі третіх осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про скасування рішення, провадження по якій відкрито за касаційними скаргами Миколаївської міської ради на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2009 року та заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на постанову центрального районного суду Миколаївської області від 12 липня 2007 року і постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2009 року, установила:

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення N 1/21 від 1 червня 2006 року "Про надання російській мові статусу регіональної мови".

В обґрунтування своїх позовних вимог стверджує, що вищевказане рішення міської ради порушує (звужує) його право спілкуватися та отримувати інформацію українською мовою, що передбачено статтею 10 Конституції України, статтями 2, 5 Закону України "Про мови в УРСР".

Просив пункти 1 і 2 рішення Миколаївської міської ради N 1/21 від 1 червня 2006 року "Про надання російській мові статусу регіональної мови" скасувати.

Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 12 липня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Пункт перший рішення N 1/21 Миколаївської міської ради "Про надання російській мові статусу регіональної мови" від 1 червня 2006 року скасовано, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Миколаївська міська рада, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його постанову та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заступник прокурора Миколаївської області та ОСОБА_1, який приєднався до касаційної скарги прокуратури Миколаївської області, також вважають, що суди попередніх інстанцій допустилися порушень норм матеріального права, просили скасувати їх рішення та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що рішення Миколаївської міської ради від 1 червня 2006 року N 1/21 в частині надання російській мові статусу регіональної є таким, що суперечить положенням нормативних актів, які регулюють питання мов в Україні, та прийнятим поза межами компетенції відповідача. В той же час оскаржуване рішення в частині використання відповідачем, його виконавчими органами в своїй роботі та в офіційних документах, повідомленнях, оголошеннях поряд з українською (державною мовою) російської мови відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

Як встановлено судами, 1 червня 2006 року Миколаївською міською радою було прийнято рішення за N 1/21 "Про надання російській мові статусу регіональної мови". Предметом оскарження у цій справі були пункт перший цього рішення, відповідно до якого російську мову визначено в місті Миколаєві регіональною мовою, та пункт другий, яким встановлено, що Миколаївська міська рада, її виконавчі органи в своїй роботі та в офіційних документах, повідомленнях, оголошеннях використовують поряд з українською російську мову.

Частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова. В той же час відповідно до частини третьої цієї статті гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин країни. Крім того, в силу частини п'ятої статті 10 Основного Закону застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Пунктом 4 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що порядок застосування мов визначається виключно законами України.

В силу ж статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні, який наділений повноваженнями приймати закони, є парламент - Верховна Рада України.

Пунктом 50 частини першої статті 26 Закону України N 280/97-ВР від 21 травня 1997 року "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад з мовних питань віднесено лише вирішення відповідно до закону питання про мову (мови), якою користуються у своїй роботі рада, її виконавчий орган та яка використовується в офіційних оголошеннях.

Таким чином, вирішення питань мовної політики в державі віднесено до виключної компетенції Верховної Ради України і не входить до повноважень Миколаївської міської ради як органу місцевого самоврядування.

З огляду на викладені обставини щодо змісту оскаржуваного рішення міської ради, положення Основного Закону України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", колегія суддів вважає, що пункт 1 рішення відповідача від 1 червня 2006 року, котрим визначено російську мову регіональною у місті Миколаєві, є незаконним, оскільки він був прийнятий з перевищенням повноважень щодо питань статусу й застосування мов на території України.

Що стосується посилань в зазначеному рішенні Миколаївської міської ради на Закон України N 802-IV від 15 травня 2003 року "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" (далі - Закон N 802-IV), то його положення також не надавали повноважень міській раді для встановлення статусу російської мови як регіональної.

Так, у визначеній Законом N 802-IV частині положення Хартії застосовуються до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської.

Отже, Закон N 802-IV вже передбачав розповсюдження положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин на території України на російську мову та визначив її статус як мови національної меншини на території країни. У зв'язку з цим міська рада не тільки не мала повноважень для визначення статусу російської мови як регіональної, а у неї була відсутня й необхідність прийняття такого рішення.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання незаконним пункту 1 рішення Миколаївської міської ради від 1 червня 2006 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо скасування пункту 2 рішення Миколаївської міської ради від 1 червня 2006 року колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у їх задоволенні виходячи з наступного.

Окрім Основного Закону держави правові питання застосування мов в Україні врегульовані Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про мови в Українській РСР". Відповідно до цього Закону поряд з українською, яка є державною мовою, в Україні у роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ та організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей, можуть використовуватись і їхні національні мови, зокрема, російська, яка віднесена до мов міжнаціонального спілкування.

Вищезгаданим пунктом 50 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання про мову (мови), якою користуються у своїй роботі рада, її виконавчий орган та яка використовується в офіційних оголошеннях, віднесено безпосередньо до її компетенції.

Отже, приймаючи рішення про те, що Миколаївська міська рада, її виконавчі органи в своїй роботі та в офіційних документах, повідомленнях, оголошеннях використовують поряд з українською російську мову, відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційні скарги Миколаївської міської ради та заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

 

Суддя

М. І. Смокович

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали