ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08.04.2008 р.

Справа N К-1155/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: суддів - Фадєєвої Н. М., Бим М. Є., Гордійчук М. П., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 25 травня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року у справі 2/409-7/55 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галмолторг" до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про скасування рішення, встановила:

В березі 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Галмолторг" звернулося в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, в якому просило скасувати рішення відповідача N 410 від 03.03.2006 р. про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків.

Постановою господарського суду Львівської області від 25 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за вересень 2004 року позивачем виплачено заробітну плату 09.10.2004 р., а платежі у вигляді сум страхових внесків сплачено 20.10.2004 р.; за жовтень 2004 року виплачено заробітну плату 16.11.2004 р., а внески сплачено 19.11.2004 р.; за листопад 2004 року виплачено заробітну плату 11.12.2004 р., а внески сплачено 20.12.2004 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

Виходячи з наведеного, позивач сплачував страхові внески за відповідний базовий період у порядку передбаченому ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Тому посилання відповідача щодо несвоєчасної сплати авансових платежів безпідставні, оскільки в даному випадку має місце сплата страхових внесків за відповідний базовий період, а не авансових платежів здійснених одночасно з виплатами протягом базового звітного періоду.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав щодо скасування рішення відповідача N 410 від 03.03.2006 р. про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків.

Згідно ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова - відхилити.

Постанову господарського суду Львівської області від 25 травня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали