ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 25 січня 2011 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Глоса Л. Ф., суддів - Прокопенка О. Б. та Ковтюк Є. І. (за участю прокурора - Ковтун Н. Я.), засудженого ОСОБА_5, захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9, представника потерпілих ОСОБА_10 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 січня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора та касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисників ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 на вирок апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2010 року.

Зазначеним вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, українця, громадянина України, пенсіонера, такого, що не має судимості, засуджено:

за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років;

за ч. 2 ст. 15, ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь:

ОСОБА_12 на відшкодування матеріальної шкоди 17198 гривень 07 копійок;

ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_14 по 100000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди;

ОСОБА_9 80000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_15 та замаху на вбивство ОСОБА_9 за наступних обставин.

У період лютого - червня 2008 року ОСОБА_15, діючи на підставі довіреності своєї дочки ОСОБА_12 про розпорядження її майном, неодноразово намагався звільнити кімнату площею 37,7 кв. м від речей ОСОБА_5 і ОСОБА_16 та зайняти цю кімнату в квартирі АДРЕСА_1, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_16 та ОСОБА_5.

ОСОБА_5 та ОСОБА_15 були обізнані, що судове рішення, яким ОСОБА_12 та її неповнолітній дочці ОСОБА_17 було визначено право користування вказаною кімнатою, було скасовано рішенням апеляційного суду Донецької області від 1 червня 2007 року.

Проте 18 червня 2008 року приблизно о 9-й годині ОСОБА_15 прибув до вказаної квартири з метою звільнення кімнати площею 37,7 кв. м від речей ОСОБА_5 і ОСОБА_16 Разом з ОСОБА_15 прибув допомогти йому знайомий ОСОБА_9 Із собою вони принесли лом та молот, як знаряддя для проникнення в квартиру.

Між ОСОБА_5 та ОСОБА_15 виникла суперечка з приводу законності перебування в квартирі останнього та ОСОБА_9, яким ОСОБА_5 повідомив про те, що він викликав працівників міліції. ОСОБА_9 після ознайомлення зі згаданим рішенням апеляційного суду Донецької області заявив, що воно є незаконним, а ОСОБА_15 висловив вимогу звільнити кімнату від речей та намагався винести крісло, оскільки він мав намір здати кімнату в оренду.

Коли ОСОБА_9 почав знімати із шафи книжкову полицю, засуджений завдав йому ломом удар по тулубу, а потім ОСОБА_15 - удар кулаком в обличчя та ножем щонайменше 12 ударів у різні частини тіла.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на вбивство двох осіб, ОСОБА_5 з ломом напав на ОСОБА_9, який під час боротьби відштовхнув засудженого і пішов до виходу з кімнати. Однак засуджений наздогнав ОСОБА_9 та з метою вбивства завдав йому, невстановленим ножем, удар у ділянку життєво важливих органів, спричинивши поранення правої легені, печінки та діафрагми.

Після того ОСОБА_5 молотом завдав щонайменше три удари ОСОБА_15 у верхню та нижню щелепи та по правій ключиці.

У результаті умисних дій ОСОБА_5 смерть потерпілого ОСОБА_15 настала на місці події, а потерпілому ОСОБА_9 було заподіяне колото-різане проникаюче поранення з ушкодженням правої легені, печінки та діафрагми, що є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя. ОСОБА_5 свій умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_9, не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки останньому була вчасно надана медична допомога.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування рішення суду і просить направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що призначене засудженому ОСОБА_5 покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі останнього внаслідок м'якості.

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_11 у касаційній скарзі порушують питання про скасування вироку та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу злочину, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на те, що суд обґрунтував висновки неналежними доказами.

У касаційних скаргах та доповненнях до них засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і на істотні порушення кримінально-процесуального закону, внаслідок чого судом було неправильно застосовано кримінальний закон, порушують питання про зміну вироку. Зазначають, що висновки суду про винність ОСОБА_5 обґрунтовані неналежними доказами, його дії підлягають кваліфікації за ст. 118 КК України з призначенням покарання, передбаченого вказаним законом зі звільненням його з-під варти за відбуттям покарання. Крім того, засуджений ОСОБА_5 стверджує, що він не мав умислу вчинити вбивство будь-кого, а діяв у відповідь на протиправну поведінку потерпілих і перевищив межі необхідної оборони, отримавши від дій потерпілих ОСОБА_15 і ОСОБА_9 тілесні ушкодження.

Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав касаційне подання, потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9, представника потерпілих ОСОБА_10, які вважали вирок обґрунтованим та законним, захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_6, які підтримали доводи своїх касаційних скарг, а ОСОБА_7, крім того, вважала, що провадження у справі за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_9 необхідно закрити, засудженого ОСОБА_5, який підтримав доводи своєї касаційної скарги та доводи касаційної скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_11, обговоривши доводи касаційного подання і касаційних скарг та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора задоволенню не підлягає, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисників підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів вважає такими, що не відповідають матеріалам справи доводи касаційної скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_11 про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину, оскільки суд правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства та замаху на умисне вбивство двох осіб і такий висновок підтверджений розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що разом з ОСОБА_15 намагались звільнити кімнату від речей, але ОСОБА_5 перешкоджав їм і завдав йому удар ломом у лівий бік. За яких обставин отримав ножове поранення, він пояснити не може, оскільки відразу удару не відчув. Засуджений ОСОБА_5 ще намагався завдати удари ножем, але він вибіг з квартири. Під час неодноразової спроби повернутись у квартиру з метою надання допомоги ОСОБА_15, який лежав у коридорі, бачив як засуджений завдавав останньому удари сумкою, в якій знаходився молот.

Свідок ОСОБА_16 підтвердила, що вона була очевидцем того, як її чоловік ОСОБА_5 і ОСОБА_15, тримаючи металеву драбину, тягнули її кожен до себе, але їй не вдалося припинити їх дії і вона пішла за ширму, звідки чула шум і прохання ОСОБА_9 про допомогу. Крім того, ОСОБА_16 підтвердила, що бачила в руках засудженого ніж, коли ОСОБА_15 лежав на підлозі в коридорі.

Також, відповідно до даних протоколу огляду місця події, в коридорі зазначеної квартири в калюжі крові було виявлено труп потерпілого ОСОБА_15, в кухні - з плямами крові молот.

За даними висновків судово-медичних експертиз смерть потерпілого ОСОБА_15 настала від численних колото-різаних поранень тіла з ушкодженням внутрішніх органів, а потерпілому ОСОБА_9 заподіяно проникаюче колото-різане поранення з пошкодженням правої легені, печінки та діафрагми.

Засуджений ОСОБА_5 під час досудового слідства не заперечував, що він завдавав ОСОБА_15 удари двома предметами в живіт і молотом по голові, а також можливо заподіяв колото-різане поранення ОСОБА_9, захищаючись від останніх, які протиправно зайшли в квартиру і намагалися звільнити від речей кімнату, а також застосували до нього насильство, внаслідок чого він перебував у стані сильного душевного хвилювання.

Згідно з даними судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_5, у період часу вчинення інкримінованих йому злочинних дій, у стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився і за своїм станом міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, у нього був стан значного емоційного збудження, проте він не перебував у стані фізіологічного афекту.

Крім того, під час проведення відтворення обстановки та обставин події, очної ставки з ОСОБА_9, давання показань в присутності захисників ОСОБА_5 неодноразово уточнював та деталізував, яким чином він завдавав удари потерпілим ОСОБА_15 і ОСОБА_9.

Суд зробив правильний висновок про те, що наведені та інші обставини вказують на відсутність підстав вважати, що засуджений ОСОБА_5 у момент вчинення злочинів перебував у стані сильного душевного хвилювання.

Колегія суддів вважає, що також відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 вчинив умисне вбивство ОСОБА_15 та замах на вбивство ОСОБА_9, при перевищенні меж необхідної оборони, оскільки за змістом ст. 36 КК України обов'язковою ознакою перевищення меж необхідної оборони є умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Не викликає сумнівів та обставина, що ОСОБА_5 завдавав потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_9 удари ножем. Як встановлено судом, між ОСОБА_15 та ОСОБА_5 були неприязні стосунки, через що неодноразово виникали конфлікти. Однак в той день, як встановлено судом, реальної загрози життю та здоров'ю ОСОБА_5 з боку потерпілих не було.

Суд дійшов вірного висновку про те, що факт наявності в засудженого легких тілесних ушкоджень, які він міг отримати під час боротьби, як стверджував потерпілий ОСОБА_9 та чого не заперечував і сам засуджений, не може свідчити про вчинення потерпілих нападу на ОСОБА_5 і такий висновок суду належним чином обґрунтований. Судом вірно зазначено, що дії потерпілих були направлені на звільнення кімнати, а не свідчили про вчинення ними нападу на засудженого.

Вищенаведеним спростовуються доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_19 про те, що ОСОБА_5 діяв у стані необхідної оборони з перевищенням її меж.

При цьому про наявність у ОСОБА_5 умислу на вчинення інкримінованих йому злочинних дій свідчить застосування ним по відношенню до потерпілих ножа та молота, а також те, що ОСОБА_15 було заподіяно щонайменше 12 ножових ударів та 3 удари молотом в голову, а потерпілий ОСОБА_9 лише захищався, не маючи нічого в руках, проте йому ОСОБА_5 завдав удар ножем у ділянку життєво важливих органів.

Вирішуючи питання про спрямованість умислу засудженого, суд виходив із сукупності всіх обставин вчинених ним злочинних дій, врахував спосіб, знаряддя злочину, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, завданих потерпілим.

Безпідставними є доводи захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_11 та засудженого про те, що останній не спричиняв ОСОБА_9 колото-різаного поранення грудей, оскільки судом наведені докази, які спростовують ці твердження.

Висновок суду про те, що злочини вчинив засуджений і що на місці події були тільки останній, його дружина та потерпілі належним чином обґрунтований з наведенням переконливих доводів, а тому посилання в касаційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_11 про те, що не перевірені інші версії вчинення злочинів, присутність інших осіб у квартирі є неспроможними.

Такими, що суперечать матеріалам справи є посилання захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_11 на те, що вирок суду побудований на припущеннях, що суд незаконно послався у вироку на показання засудженого ОСОБА_5 в присутності захисника, з яким раніше знайомим не був. Суд належним чином умотивував свій висновок про те, які саме і в якій частині показання ОСОБА_5 вважає достовірними і чому кладе їх в основу вироку. Підстав вважати, що йому під час проведення слідчих дій не було забезпечено належного захисту немає.

Безпідставними є доводи захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_11 про те, що суд дав неправильну оцінку показанням свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які не були очевидцями подій у вказаній квартирі, так як наведені у вироку показання останніх стосуються проведених ними слідчих дій у справі, а не обставин, що відбувалися на місці події.

Суд також належним чином перевірив та обґрунтовано визнав безпідставними посилання засудженого ОСОБА_5 про те, що він частково визнавав наведені вище фактичні обставини справи в результаті застосування до нього недозволених заходів.

Проаналізувавши зібрані в справі докази в їх сукупності і давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивство потерпілого ОСОБА_15 та замаху на умисне вбивство двох осіб, правильно кваліфікувавши дії засудженого за ч. 1 ст. 115 КК та ч. 2 ст. 15, ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України.

Підстав для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 колегія суддів не вбачає.

Що стосується міри покарання, призначеної засудженому ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України, то вона обрана у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності зазначених злочинів, які є особливо тяжкими, даних про особу ОСОБА_5, обставин, що пом'якшують покарання, у тому числі й тих, на які є посилання у касаційних скаргах.

Суд належним чином умотивував своє рішення про призначення покарання з посиланням на дані, що характеризують засудженого ОСОБА_5, його вік, стан здоров'я, а також те, що у відповідності з даними стаціонарної комплексної судово-психолого-психіатричної та судово-наркологічної експертизи від 23.09.2008 року, засуджений вчинив злочини, перебуваючи у стані значного емоційного збудження.

За таких обставин, підстав вважати, що призначене ОСОБА_5 покарання є м'яким, про що йдеться у касаційному поданні прокурора, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 11 років, порушив вимоги ч. 3 ст. 68 КК України, яка передбачає, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Оскільки засудженому ОСОБА_5, як особі у віці понад 65 років, відповідно до положень ст. 64 КК України не може бути застосоване покарання у виді довічного позбавлення волі, то максимальний строк позбавлення волі - найбільш суворого виду покарання, яке може бути призначене йому за цим законом, становить 10 років.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне, з урахуванням усіх викладених обставин, застосувати при визначенні ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення призначених йому покарань, тому вирок у частині призначення засудженому покарання підлягає зміні.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б перешкоджали чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу, а також слугувати підставою для скасування вироку, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України та п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" N 2453-VI від 7 липня 2010 року, колегія суддів ухвалила:

Касаційне подання прокурора залишити без задоволення, касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 і його захисників ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_11 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду м. Києва від 5 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 - змінити. Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 вважати засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

У решті вирок залишити без зміни.

 

Судді:

Л. Ф. Глос

 

О. Б. Прокопенко

 

Є. І. Ковтюк

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали