ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23.06.2011 р.

N К-1648/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Харченка В. В., Гончар Л. Я., Конюшка К. В., Бим М. Є., Сіроша М. В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця, арбітражного керуючого ОСОБА_1 на постанову господарського суду Полтавської області від 4 листопада 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2008 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця, арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Полтавського обласного сектору з питань банкрутства, встановила:

Постановою господарського суду Полтавської області від 26 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2008 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій фізична особа - підприємець, арбітражний керуючий ОСОБА_1 просить ухвалені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до акта планової перевірки діяльності позивача від 15.03.2008 р. N 5 з питань додержання ліцензійних умов арбітражних керуючих було виявлено порушення абз. 7 ч. 2 ст. 2, п. 5 ст. 31, п. 1 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На підставі вказаного акта перевірки було видано розпорядження Полтавського обласного сектору з питань банкрутства про усунення порушень ліцензійних умов від 15.03.2008 року, яке позивач вважає незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати з наступних підстав.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до повноважень державного органу з питань банкрутства відноситься здійснення ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлення та затвердження форм подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство. А отже, як вважає позивач, посилання в акті перевірки на порушення з боку позивача вимог вказаного Закону в наведеній частині безпідставні.

Крім того, згідно п. 5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" позивач, як арбітражний керуючий, зобов'язаний в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження.

Згідно наказу Міністерства економіки України від 20.07.2006 р. N 247 "Про затвердження форм подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, та Інструкції щодо заповнення цих форм" встановлені форми звітності, які повинні заповнюватися та подаватися в обов'язковому порядку залежно від стадії провадження процедури банкрутства, вчинення процесуальних дій, відбування юридично значимих дій або подій у строки, зазначені в Додатку до цієї Інструкції.

Згідно п. 4 р. II Інструкції, затвердженої наказом Мінекономіки України від 20.07.2006 р. N 247, заповнені Форми звітності мають бути надіслані в паперовому вигляді до Департаменту або до його територіальних органів з питань банкрутства тощо.

Позивач, що підтверджується матеріалами справи, зазначав, що на виконання вказаних вимог ним направлялися заповнені форми звітності в паперовому вигляді до Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України. Тому посилання відповідача на порушення п. 5 ст. 31, п. 7 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважає безпідставними.

Окрім цього, позивач посилається на те, що в акті перевірки зазначено щодо порушення позивачем ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" по невжиттю заходів по ініціюванню перед комітетом кредиторів внесення пропозицій щодо продовження або скорочення процедури санації боржника - ДК ЖЕП "Будівельник" тощо.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Позивач вказує, що ним було ініційовано проведення зборів кредиторів ДКЖЕП "Будівельник" з повісткою денною, до якої було включене питання щодо продовження процедури санації боржника або переходу до процедури ліквідації.

Згідно Протоколу зборів кредиторів ДКЖЕП "Будівельник" від 23.03.2007 р. по пункту 2 порядку денного Позивача, як керуючого санацією, було зобов'язано підготувати та подати клопотання про продовження процедури санації ДКЖЕП "Будівельник".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час підготовки розпорядження від 15.03.2008 р. N 1 про порушення ліцензійних умов під час провадження господарської діяльності керуючого санацією ДК ЖЕП "Будівельник"арбітражного керуючого ОСОБА_1 (ліцензія НОМЕР_1 від 03.02.2005 р.) допущено описку при зазначенні порушеної статті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: замість "... п. 5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"..."помилково вказано "...абзац 7 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"...". Про що 17.03.2008 р. було складено розпорядження за N 1а про внесення змін до розпорядження від 15.03.2008 р. та повідомлено позивача.

Твердження позивача, що відповідно до вимог наказу Міністерства економіки України від 20.07.2006 р. N 247 ним належним чином направлялися заповнені форми звітності в паперовому вигляді до Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України не відповідають дійсності.

Як свідчить матеріали справи, 10.12.2007 р. та 07.04.2008 р. відповідач звернувся до Державного департаменту з питань банкротства Міністерства економіки України з проханням підтвердити факт надсилання щомісячної звітності арбітражним керуючим ОСОБА_1 на його адресу. Державний департамент з питань банкрутства Міністерства економіки України листом від 18.12.2007 р. N 216-50-15/3659 та від 14.04.2008 р. N 216-50-15/975 повідомив, що Міністерством економіки України отримано звітність арбітражного керуючого ОСОБА_1 лише один раз від 31.05.2007 р., а не щомісячно, як того вимагає наказ.

Крім того, відповідно до пп. 3.2.2 спільного наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 04.05.2001 р. N 72/49 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)", арбітражний керуючий зобов'язаний при призначенні керуючим санацією у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали повідомляти Державний департамент з питань банкрутства про своє призначення. У даному випадку арбітражний керуючий ОСОБА_1 повідомив Міністерство економіки України листом вих. від 31.05.2007 р. Полтавський обласний сектор з питань банкрутства отримав цю інформацію у грудні 2007 р. Сектором були направлені листи на адресу керуючого санацією-арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 26.04.2007 р. N 414/2/5, повторно від 23.05.2007 р. та втретє від 19.07.2007 р. з проханням надавати звітність на адресу Полтавського обласного сектору з питань банкрутства як територіального представника Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України у Полтавській області але, ці прохання позивачем ігнорувалися.

Крім того, звіти арбітражний керуючий ОСОБА_1 на адресу Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України надсилав не встановленим чином, що не дає змогу перевірити, що саме надсилалося позивачем.

Таким чином, в зв'язку з тим, що позивач невчасно надавав інформацію державному органу, або інформація не надавалася взагалі сектор не зміг своєчасно виконати вимоги абзацу 7 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Арбітражний керуючий ОСОБА_1 порушив вимоги п. 6 ст. 17, п. 5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та пп. 3.2.2 спільного наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 04.05.2001 р. N 72/49 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.07.2003 р. по справі N 8/471 відкрито процедуру санації державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник", призначено керуючим санацією боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.02.2007 р. по справі N 8/471 припинено повноваження керуючого санацією боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2, призначено керуючим санацією державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" - арбітражного керуючого ОСОБА_1.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2007 р. по справі 8/471 ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2007 р. по справі N 8/471 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Полтавської області. Арбітражного керуючого ОСОБА_1 зобов'язано виконувати обов'язки керуючого санацією державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" до призначення керуючого санацією боржника в установленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку.

Відповідно до плану санації ДК ЖКП "Будівельник", затвердженого ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.07.2003 р., термін санації розрахований на один рік з 09.07.2003 р. по 09.07.2004 р.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що, починаючи з 07.11.2007 р. керуючим санацією ДК ЖКП "Будівельник" арбітражним керуючим ОСОБА_1 не зроблено жодних заходів щодо ініціювання перед комітетом кредиторів внесення пропозицій господарському суду стосовно продовження або скорочення строку процедури санації боржника, підготовку та укладання мирової угоди, про призначення нового керуючого санацією, а також інші питання, передбачені Законом.

Позивачем не виконано вимоги п. п. 1, 2, 16 ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" а саме: не надано за п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації, письмовий звіт комітету кредиторів і не повідомлено членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів.

Протокол зборів кредиторів ДК ЖЕП "Будівельник" від 23.03.2007 р. не відповідає вимогам п. п. 8, 9 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так як виключним правом комітету кредиторів є внесення пропозиції господарському суду щодо продовження строку процедури санації, кількість голосів повинна бути більше половини голосів усіх заявлених кредиторів, а не присутніх на зборах

Як вбачається з протоколу зборів кредиторів Державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Будівельник" від 23.03.2007 року, у даному випадку "за" проголосували 1257, тоді як необхідна кількість повинна бути не менше 1376. Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач свій обов'язок не виконав.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути скасованими чи зміненими з підстав, наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця, арбітражного керуючого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 4 листопада 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали