ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

20.09.2011 р.

N 2а-8414/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді Патратій О. В., суддів: Власенкової О. О., Клименчук Н. М., при секретарі Сервачинській І. М. (за участю представників сторін), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, Політичної партії "Партія Народний порядок" до Національної комісії регулювання електроенергетики України, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Київенерго", про визнання незаконною та скасування постанови від 13.01.2011 р. N 8 та постанови від 17.03.2011 р. N 343 (Постанова N 343), встановив:

Позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - відповідач, НКРЕ), в якому просять визнати незаконними та скасувати постанови від 13.01.2011 року N 8 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" та постанови від 17.03.2011 року N 343 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" (Постанова N 343).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 липня 2011 року було відкрито провадження у даній справі та призначено попереднє судове засідання на 25 липня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2011 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 20.09.2011 року.

В судовому засіданні 20 вересня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторона відповідача було залучено Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані постанови суперечать статті 24 Конституції України, якою встановлено рівність громадян перед законом, оскільки необґрунтовано призводить до цінової дискримінації населення як споживача електроенергії. Крім того, на думку позивачів, у відповідача відсутні повноваження щодо встановлення різних тарифів на електроенергію для населення в залежності від обсягу споживання електроенергії.

Позивачі посилаються на ті обставини, що відповідно до постанови НКРЕ від 13.01.2011 р. N 8 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" встановлено нові тарифи для населення, що споживає електроенергію обсягом понад 150 кВт·год. або понад 250 кВт·год. при обладнанні кухонними електроплитами. Тариф в цьому випадку збільшено на 30 % від базового.

Крім того, постановою НКРЕ N 343 від 17.03.2011 р. "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" (Постанова N 343) були встановлені нові, підвищені на 15 % тарифи на електроенергію, що відпускається населенню. Вказаною постановою залишено попередній порядок розподілу тарифів в залежності від обсягу споживання електроенергії.

Як стверджують позивачі, встановлення відповідачем різних тарифів для населення порушує їх права як споживачів електроенергії, на вільне визначення умов договору на постачання електроенергії, що суперечить п. 3 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів". На думку позивачів, спірні постанови створюють умови для цінової дискримінації, оскільки незалежно від кількості мешканців в житловому приміщенні обсяг електроенергії, за яким здійснюється розрахунок за базовим тарифом, є однаковим. Також, не зрозумілим є, на думку позивачів, з яких розрахунків встановлена межа у 150 кВт·год. на місяць або 250 кВт·год. при обладнанні кухонними електроприладами.

В судовому засіданні позивачі позов підтримали повністю, просили його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив і пояснив, що оскаржувана постанова була прийнята НКРЕ у відповідності до наданих повноважень, на підставі та спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Представник третьої особи проти задоволення адміністративного позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, ознайомившись із письмовими запереченнями Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

13.01.2011 року Національна комісія регулювання електроенергетики України прийняла постанову N 8 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" (далі - Постанова N 8).

Даною постановою НКРЕ постановила:

1. Унести зміни до Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затверджених постановою НКРЕ від 10.03.99 р. N 309 (у редакції постанови НКРЕ від 10.11.2009 р. N 1280), зареєстрованих в міністерстві юстиції України 10.03.99 р. N 151/3444, виклавши їх в новій редакції, що додається.

2. Затвердити зміни до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою НКРЕ від 10.03.99 р. N 309 (у редакції постанови НКРЕ від 10.07.2002 р. N 758), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.03.99 р. за N 152/3445, що додаються.

3. Управлінню цінової політики в електроенергетиці подати цю постанову на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку.

4. Ця постанова набирає чинності з 1 лютого 2011 р., але не раніше дня її офіційного опублікування.

Тарифами на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затверджених даною Постановою N 8, зокрема, встановлено нові тарифи для населення, що споживає електроенергію обсягом понад 150 кВт·год. на місяць або понад 250 кВт·год. при обладнанні кухонними електроплитами.

Відповідно до вказаної постанови тариф для населення затверджено у розмірі:

- за обсяг, спожитий до 150 кВт·год. електроенергії на місяць (включно) у розмірі 24,36 коп. за 1 кВт·год. (разом з ПДВ) та 31,68 коп. за 1 кВт·год. за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год. електроенергії на місяць;

- для населення, яке проживає в житлових будинках, обладнаних у встановленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості) за обсяг, спожитий до 250 кВт·год. електроенергії на місяць у розмірі - 18,72 коп. за 1 кВт·год. та за обсяг, спожитий понад 250 кВт·год. електроенергії на місяць -у розмірі 24,36 коп. за 1 кВт·год.

Вказана постанова набрала чинності з 1 лютого 2011 року.

Постановою НКРЕ від 17.03.2011 р. N 343 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" (Постанова N 343) (далі - Постанова N 343) відповідачем внесено зміни до Тарифів, що відпускаються населенню та населеним пунктам, затверджених постановою НКРЕ від 10.03.99 р. N 309 (у редакції Постанови від 13.01.2011 р. N 8).

При цьому в Постанові N 343 (Постанова N 343) залишено попередній порядок розподілу тарифів в залежності від обсягу спожитої електроенергії.

Зокрема, Постановою N 343 (Постанова N 343) тариф для населення затверджено у розмірі:

- за обсяг, спожитий до 150 кВт·год. електроенергії на місяць (включно) у розмірі 28,02 коп. за 1 кВт·год. (разом з ПДВ) та 36,48 коп. за 1 кВт·год. за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год. електроенергії на місяць;

- для населення, яке проживає в житлових будинках, обладнаних у встановленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості) за обсяг, спожитий до 250 кВт·год. електроенергії на місяць у розмірі - 21,54 коп. за 1 кВт·год. та за обсяг, спожитий понад 250 кВт·год. електроенергії на місяць - у розмірі 28,02 коп. за 1 кВт·год.

Тобто тарифи для населення було підвищено порівняно з попередніми.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

У своїй діяльності Національна комісія регулювання електроенергетики України керується Конституцією України, нормами Закону України "Про електроенергетику", Положенням про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженим Указом Президента України від 14.03.95 N 213/95 (у редакції Указу Президента України від 21.04.98 N 335) (далі - Положення) та іншими нормативно-правовими актами.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі визначає Закон України "Про електроенергетику" від 16.10.97 р. N 575/97-ВР зі змінами та доповненнями.

Статтею 11 Закону України "Про електроенергетику"визначений орган державного регулювання діяльності в електроенергетиці, яким являється Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Згідно статті 12 вказаного Закону основними завданнями Національної комісії регулювання електроенергетики України є: участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії України; державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці; сприяння конкуренції у сфері виробництва та постачання електричної енергії; забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці, а також Комісія згідно покладених на неї повноважень бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин оптового ринку електроенергії.

Частиною п'ятою статті 17 вищевказаного Закону встановлено, що тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Регулювання тарифів на електричну енергію, вироблену на атомних електростанціях, здійснюється з урахуванням обсягів соціально-економічної компенсації ризику для населення, яке проживає в зоні спостереження.

У відповідності до статті 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.90 р. N 507-XII Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення"визначено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно до абзацу другого статті 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Частиною третьою статті 8 цього Закону передбачено, що урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання, ніж передбачені цією статтею шляхи регулювання.

Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" встановлено, що Національна комісія регулювання електроенергетики регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб.

Таким чином, НКРЕ в межах наданих повноважень та на підставі чинного законодавства регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню.

Щодо тверджень позивачів стосовно того, що НКРЕ, спірними постановами, у тому числі, позбавила споживачів права вільного визначення умов договору про користування електричною суд зазначає наступне.

Відповідності до статті 1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.99 N 1357, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією. Отже сторони такого договору зобов'язані дотримуватись форми і не можуть відступати від істотних умов типового договору, які необхідно враховувати при укладанні договорів про користування електричною енергією.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, пунктом 19 Правил користування електричною енергією для населення визначено, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку, тобто за тарифом встановленим НКРЕ.

Таким чином, електроенергія є тим ресурсом, який справляє визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Ціни на електроенергію підлягають державному регулюванню.

Таким чином, споживання електричної енергії населенням, а також оплата за спожиту електричну енергію здійснюється у відповідності до чинного законодавства та виключає можливість вільного визначення тарифу (ціни) на електричну енергію, що є істотною умовою для договору про постачання електроенергії.

Відтак, посилання позивачів на порушення їх права на вільне визначення умов договору на постачання електроенергії внаслідок прийняття оскаржуваних постанов не приймається судом до уваги.

Щодо обґрунтувань позивачів, які стосуються розміру розрахунків, відповідно до яких встановлена межа у 150 кВт·год. на місяць або 250 кВт·год. при обладнанні кухонними плитами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується, зокрема, наявною в матеріалах справи довідкою Аналізу споживання електричної енергії населенням (а. с. 99), НКРЕ було здійснено детальний аналіз споживання електричної енергії населенням за даними енергопостачальників України та встановлено, що до 150 кВт·год. на місяць споживає 70 % абонентів від загальної кількості.

Крім того, обсяг споживання електроенергії у розмірі 150 кВт·год. на місяць (200 кВт·год. для будинків, обладнаних електроплитами), для якого застосовано окремий тариф на електроенергію, відповідає також граничній нормі споживання електричної енергії, в межах якої застосовуються пільги та надаються субсидії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.12.95 р. N 879 "Про встановлення тимчасових норм споживання населенням електроенергії та природного газу, на оплату яких надається субсидія" та постанови Кабінету Міністрів України від 01.12.95 N 959 "Про встановлення тимчасових норм споживання населенням електроенергії та природного газу, на оплату яких надається субсидія".

У зв'язку з цим та з урахуванням положень Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010 - 2012 роки, яка передбачає, що рішення відповідних центральних органів виконавчої влади та державних колегіальних органів про зміну і регулювання діючих тарифів і норм для населення (на електроенергію, газ, послуги транспорту і зв'язку) приймаються після обговорення у відповідних дорадчих органах, утворених за участю Спільного представницького органу (далі СПО) профспілок та СПО роботодавців, НКРЕ за участю представників Спільного представницького органу всеукраїнських профспілок та профспілкових об'єднань для ведення колективних переговорів та соціального діалогу на національному рівні, Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні проведено обговорення пропозицій щодо зміни діючих тарифів на електричну енергію для населення у 2011 році (протокол від 15.03.2011 р. N 9/0/39-11, а.с 97). За результатами цих обговорень профспілкова сторона погодилась із намірами НКРЕ щодо приведення тарифів на електроенергію для населення до економічного рівня, застосовуючи двоблочні тарифи на електричну енергію для населення.

Матеріалами справи також підтверджується, що формуванню такої позиції НКРЕ, представників СПО профспілок та СПО роботодавців щодо приведення тарифів на електроенергію для населення до економічного рівня, застосовуючи двоблочні тарифи на електричну енергію для населення передувало обговорення питання запровадження соціальних (блочних) тарифів на електроенергію для побутових споживачів та визначення основних напрямків тарифної політики на електричну енергію для населення за участю представників Міністерства праці та соціальної політики, Антимонопольного комітету, Міністерства економіки, Міністерства палива та енергетики, НКРЕ Федерації профспілок України та Незалежної галузевої професійної спілки енергетиків України, що підтверджується протоколом від 27.11.2006 року (а. с 95 - 96), листом Спільного представницького органу профспілок від 17.01.2007 року N 4-СПО (а. с 94), результатом якого було підтримання пропозицій НКРЕ щодо запровадження блочних тарифів на електроенергію для побутових споживачів з метою забезпечення соціального захисту малозабезпечених верств населення.

Додаткових пропозицій та зауважень від профспілок щодо формування тарифів за спожиту населенням електроенергію до НКРЕ не надходило.

Посилання позивачів на порушення відповідачем рівності громадян перед законом та необґрунтоване запровадження цінової дискримінації населення суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Пунктом 3 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору.

Оцінюючи викладене вище та зміст оскаржуваних Постанов N 8 та N 343 (Постанова N 343), суд зазначає, що порушення прав споживачів, визначене пунктом 3 частини 1 статті 21 Закону ніяким чином не відноситься до запровадження блочних тарифів, оскільки енергопостачальна компанія ні по обсягу споживання електричної енергії (споживач має право споживати необхідну кількість електричної енергії), ні по застосуванню ціни на електричну енергію, яка є регульованою, жодним чином не нав'язує умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами.

Більш того, як вбачається зі змісту оскаржуваних постанов, з метою додаткового захисту окремих категорій споживачів, які вимушені споживати великий обсяг електричної енергії, НКРЕ встановила окремі тарифи на електроенергію для багатодітних, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та для населення, яке проживає в багатоквартирних будинках, не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання, незалежно від обсягів споживання електроенергії.

Відтак суд вважає, що в умовах підвищення тарифів на електричну енергію, впровадження соціальних (блочних) тарифів на електроенергію для населення є додатковим захистом соціально уразливих верств населення, які користуються пільгами, отримують субсидії та потребують додаткового державного захисту.

Як вбачається зі змісту Постанов НКРЕ N 8 та N 343 (Постанова N 343), встановлені ними тарифи на постачання електроенергії, є рівними для всього населення, що входить до певної категорії споживачів, визначених цими постановами. З положень зазначених постанов не вбачається жодної дискримінації громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану та інших ознак.

Таким чином, твердження позивачів стосовно того, що оскаржувані постанови НКРЕ призводять до цінової дискримінації населення як споживачів електричної енергії та погіршення соціально-економічного становища, суд вважає безпідставними та помилковими.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем, було правомірно видано оскаржувані постанову від 13.01.2011 року N 8 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" та постанову від 17.03.2011 року N 343 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" (Постанова N 343), тобто в межах повноважень, на підставі та в порядку, передбачених Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись вимогами ст. ст. 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 23 вересня 2011 року.

 

Головуючий, суддя

О. В. Патратій

Судді:

О. О. Власенкова

 

Н. М. Клименчук

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали