ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15.09.2011 р.

N К-57273/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: суддів - Черпіцької Л. Т., Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., Конюшка К. В., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 5 червня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року у справі N 2-а-37219/09/2070 за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про скасування вимоги про сплату боргу, встановила:

Харківське державне авіаційне виробниче підприємство орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапора виробниче підприємство звернулось з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова про скасування вимоги про сплату боргу від 03.03.2009 р. N Ю-250.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час ухвалення спірного рішення відповідач не врахував наявності отримання позивачем коштів на оплату праці за відповідні календарні місяці, що є обов'язковою підставою для виникнення юридичного обов'язку перерахування з боку позивача страхових внесків до Пенсійного фонду України, як це передбачено частиною 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 5 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року, позов задоволено повністю. Суди виходили з того, що сплата страхових внесків знаходиться в залежності від отримання (перерахування) коштів на оплату праці (виплату доходу). При цьому виконання зобов'язань з оплати праці мають пріоритет перед виконанням зобов'язань із сплати страхових внесків.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що Харківське державне авіаційне виробниче підприємство орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапора (далі - Підприємство) є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. У зв'язку із наявної у позивача станом на 02.03.2009 року недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, підприємству надіслано вимогу про сплату боргу від 03.03.2009 року N Ю-250, але сума боргу у встановлений законом 10-ти денний термін позивачем добровільно не сплачена. У зв'язку з несплатою відповідачем в добровільному порядку недоїмки у зазначеному розмірі позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Підприємство діяло відповідно до положень частини 6 статті 20 Закону N 1058-IV і не прострочило сплату страхових внесків, нарахованих за відповідні базові періоди. При цьому посилалися на те, що сплата страхових внесків знаходиться в залежності від отримання (перерахування) коштів на оплату праці у (виплату доходу), при цьому виконання зобов'язань з оплати праці мають пріоритет перед виконанням зобов'язань із сплати страхових внесків.

Проте з таким висновком судів погодитися не можна, враховуючи нижчезазначене.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону N 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частина 1 та 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Стаття 20 Закону N 1058-IV визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.

Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно із частиною 2 статті 106 Закону N 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Таким чином, у разі виплати заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, одночасно із виплатою цих сум, у пропорційних розмірах платником сплачуються авансові платежі. Решту несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний період, платник зобов'язаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним. Фінансовий стан платника страхових внесків (наприклад, відсутність коштів на виплату заробітної плати) не звільняє його від сплати недоїмки, нарахування пені та застосування фінансових санкцій у розмірах встановлених пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону N 1058-IV.

Виходячи з наведеного, суди дійшли помилкового висновку про те, що погашення страхувальником недоїмки пропорційно до виплат сум заборгованості по заробітній платі звільняє його від нарахування пені та застосування фінансових санкцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапора про скасування вимоги про сплату боргу від 03.03.2009 р. N Ю-250 - є неправомірними, а тому судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 5 червня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали