ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 26 вересня 2007 року

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого: судді Бим М. Є. суддів: Гончар Л. Я., Матолича С. В., Харченка В. В., Чалого С. Я., при секретарі: Деревенському І. І. (за участю представників: Державного територіально-газулевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" - Никипорець І. Ф., Матях Н. І. УПФУ в м. Конотоп - Пшеничникова Є. А.), розглянувши в судовому засіданні справу за касаційною скаргою Державного територіально-газулевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2006 року, у справі N АС 4/507-06 за позовом ДТГО "Південно-Західна залізниця" до управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп Сумської області, про скасування вимоги та рішення, встановила:

У липні 2006 року Державне територіально-газулеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Конотоп про скасування вимоги про сплату боргу N 91/1 від 19 травня 2006 року в сумі 47786,90 грн. та рішення N 78 про застосування фінансових санкцій в розмірі 141081,42 грн. за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески. Свої вимоги обґрунтовує тим, що витрати, пов'язані з оплатою вартості безоплатного проїзду працівникам залізничного транспорту відносяться до додаткових благ, які не підлягають оподаткуванню.

Постановою господарського суду Сумської області від 5 жовтня 2006 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2006 року рішення господарського суду Сумської області від 5 жовтня 2006 року скасовано, а в позові відмовлено.

В касаційній скарзі ДТГО "Південно-Західна залізниця" просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2006 року, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити в силі. Вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Конотопі було проведено документальну перевірку локомотивного депо станції Конотоп Південно-Західної залізниці з питань нарахування, своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів за період з 01.07.2002 р. по 26.04.2006 р., за результатами якої складено акт перевірки від 19.05.2006 р. N 35, в якому зазначено, що локомотивним депо занижено фонди оплати праці в розмірі 141081,42 грн., на суму витрат, пов'язаних з наданням робітникам залізничного транспорту безкоштовного проїзду. За результатами перевірки донараховано локомотивному депо страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 47786,90 грн. На підставі акту перевірки УПФУ в м. Конотопі винесено вимогу від 23.05.2006 р. про сплату локомотивним депо боргу у розмірі 47786,90 грн., прийнято рішення від 19.05.2006 р. N 78 "Про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески", яким застосовані до локомотивного депо фінансові санкції у сумі 141081,42 грн.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення виходив з того, що судом першої інстанції невірно визначено витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, як додаткові блага, та що ці витрати є складовою частиною заробітної плати, на які нараховуються страхові внески.

Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структура заробітної палати визначена в ст. 2 даного Закону, де зазначено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних витрат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з п. 5.6 ст. 5 Закону України "Оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Статтею 16 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 160 "Про реалізацію частин другої та третьої статті 16 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що порядок та умови надання працівникам залізничного транспорту загального користування та членам їх сімей (утриманцям) права на безоплатний проїзд залізничним транспортом затверджуються Міністерством транспорту за погодженням з Міністерством фінансів. Витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту не є складовою частиною заробітної плати, ці витрати не включаються до складу валових витрат локомотивного депо, тому на вартість безкоштовних проїзних квитків працівників залізничного транспорту не нараховуються страхові внески.

Судом апеляційної інстанції обставини справи встановлені, але неправильно застосовано норми Закону України "Про залізничний транспорт", не взято до уваги положення ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єкта господарювання, помилково скасовано правильне по суті рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Державного територіально-газулевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2006 року - скасувати, а постанову господарського суду Сумської області від 5 жовтня 2006 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали