ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

20.09.2011 р.

Справа N 10/234пд

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді - Малетича М. М., суддів: Круглікової К. С., Мамонтової О. М., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі Приазовських електричних мереж на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011 року у справі N 10/234пд господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі Приазовських електричних мереж до Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про спонукання до укладення додаткової угоди, встановив:

В грудні 2009 року ВАТ "Донецькобленерго" (надалі  - ПАТ "Донецькобленерго") в особі Приазовських електричних мереж звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" про спонукання до укладення додаткової угоди.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30 березня 2011 року позовні вимоги задоволені частково. Зобов'язано ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" внести зміни в договір на постачання електричної енергії N 2266 від 6 лютого 2001 року шляхом підписання додаткової угоди від 20.11.2009 р. до договору в наступній редакції: "Постачальник та Споживач у зв'язку із перерахуванням розміру складової економічних еквівалентів реактивної потужності (надалі - ЕЕРП) на період 2009 - 2010 років відповідно до вимог Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачем домовились прийняти Додаток N 10 до договору про постачання електричної енергії N 2266 від 06.02.2001 р. в редакції, що додається.

Ця додаткова угода набирає чинності з 01.01.2009 р.

Постачальник та Споживач відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України дійшли згоди, що ця додаткова угода розповсюджує свою дію на всі правовідносини сторін, що виникли до моменту її укладення.

В іншому, що не суперечить цій додатковій угоді Постачальник та споживач керуються положеннями договору про постачання електричної енергії N 2266 від 06.02.2001 р.".

Зобов'язано ПАТ "ММК імені Ілліча" внести зміни в договір на постачання електричної енергії N 2266 від 06.02.2001 р. шляхом підписання Додатка N 10 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" до договору.

Зобов'язано викласти абз. 3 п. 6 Додатка N 10 до договору N 2266 від 06.02.2001 р. в наступній редакції: обчислення ЕЕРП виконується ЕО згідно з порядком, встановленим Методикою. При проведенні перерахунків ЕЕРП ЕО письмовим повідомленням доводить до відома споживача нові значення ЕЕРП не пізніше, ніж за місяць до початку розрахунків за новими значеннями. Нові значення ЕЕРП оформлюються додатком до договору і набувають чинність з дати підписання сторонами.

Викласти п. 18 Додатка N 10 до договору N 2266 від 06.02.2001 р. в наступній редакції: електропередавальна організація виконує обчислення розрахункових значень економічного еквівалента реактивної потужності один раз на два роки. Нові значення ЕЕРП (Д2, Дср) ЕО доводить споживачу один раз на два роки письмовим повідомленням. Нові значення ЕЕРП оформлюються додатком до договору і набувають чинності з дати підписання сторонами.

Зобов'язано виключити з Додатка N 10 до договору N 2266 від 06.02.2001 р. об'єкт відповідача - площадка швейна фабрика "Фея".

В решті Додаток до договору N 2266 від 06.02.2001 р. залишити в редакції ВАТ "Донецькобленерго", викладений в Додатку N 10, доданому до додаткової угоди від 20 листопада 2009 р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2011 р. рішення господарського суду Донецької області скасоване. У задоволенні позовних вимог відмовлено.

З постановою апеляційної інстанції не погодився позивач - Публічне акціонерне товариства "Донецькобленерго" в особі відокремленого підрозділу Приазовські електричні мережі та звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 6 липня 2011 року скасувати, рішення господарського суду Донецької області від 30 березня 2011 року залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме ч. 5 ст. 188 ГК України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 6.4, 6.33 Правил користування електричною енергією, п. п. 1, 3.6 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова апеляційного господарського суду -скасуванню з залишенням без змін рішення господарського суду Донецької області з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними в справі матеріалами, між сторонами 06.02.2001 року був укладений договір N 2266 на постачання електричної енергії, який діяв на час розгляду справи. 20 листопада 2009 року позивач направив відповідачу проект додаткової угоди від 20 листопада 2009 року до договору N 2266 щодо прийняття у новій редакції Додатка N 10 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії", в якій обґрунтував підстави для укладення додаткової угоди пунктом 3.6 Методики, відповідно до якої обчислення ЕЕРП виконується електропередавальною організацією раз на два роки та зазначається в договорі на постачання електричної енергії. Позивач також в додатковій угоді вказав, що дія додаткової угоди повинна розповсюджуватись на правовідносини, що виникли до її укладення - з 01.01.2009 р.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у позові щодо розповсюдження дії додаткової угоди на правовідносини, що виникли до її укладення, а саме з 1 січня 2009 року, апеляційний господарський суд послався на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, при застосуванні ч. 3 ст. 631 ЦК України, згідно з якою сторони можуть встановити, а не зобов'язані, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Що стосується вимог позивача про спонукання відповідача укласти Додаток N 10 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" до договору N 2266, апеляційний господарський суд, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що позивачем не надано доказів у підтвердження відповідності діючому законодавству наведених у Додатку N 10 розрахунків, оскільки в них позивач вказав ЕЕРП, розраховане з використанням D1, які не відповідають значенням D1, наданим у відповіді ДП "НЕК "Укренерго", направленій до місцевого господарського суду згідно з запитом останнього. В той же час, згідно з п. 5.1 Методики, складові ЕЕРП розраховуються для кожного центру живлення споживачів за нормальною схемою та характерним режимом основної мережі електроенергетичної системи. Розрахункова схема та характерний режим визначаються, а результати розрахунків D1 затверджуються державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", яка направила суду звідну відомість D1, значення яких не відповідає значенням, застосованим при розрахунках позивачем. Ця невідповідність на думку апеляційної інстанції є підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом першої інстанції, які не спростовані апеляційним господарським судом та не основані на законі.

Нових фактичних обставин апеляційним господарським судом встановлено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Судами встановлено, що додаткова угода та Додаток N 10 стосувались змін, пов'язаних із здійсненням перерахунку економічних еквівалентів реактивної потужності (ЕЕРП) на новий розрахунковий період 2009 - 2010 років відповідно до вимог п. п. 3.6, 5.2 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої Міністерством палива та енергетики України від 17.01.2002 року N 19, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 року N 93/6381. У відповідності до п. 3.6 Методики обчислення ЕЕРП виконується електропередавальною організацією один раз на два роки.

Пунктом 5.2 Методики дворічний термін використання значень ЕЕРП, розрахованих у перехідний період 1998 - 2000 рр., встановлено з 01.01.2001 року. Отже, місцевим судом правильно встановлено, що з 1 січня 2009 року почався новий розрахунковий період, що вимагає внесення змін до діючого Договору саме з 1 січня 2009 року.

Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, суд першої інстанції, встановлюючи, що угода набирає чинності з 1 січня 2009 року, не порушив норми матеріального закону, як вважав апеляційний господарський суд.

Згідно з п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 31.07.96 року N 28, плата за перетікання реактивної електроенергії - це плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки. Як вказано в п. 6.33 Правил, ця величина визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачем, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України N 19 від 17 січня 2002 року, та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем.

Відповідно до п. 1.1 Методики вона є обов'язковою для виконання як енергопостачальником так і споживачем електричної енергії.

При вказаних обставинах місцевий господарський суд зробив правильний висновок про те, що сторони мали укласти відповідну додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії N 2266 про прийняття порядку розрахунків за реактивну електричну енергію у новій редакції у зв'язку із здійсненням перерахунку величини значення ЕЕРП, а розрахунок ЕЕРП зроблено на підставі вимог п. 3.6 Методики та зведеної відомості складової D1, затвердженої ДП "НЕК "Укренерго" у листопаді 2008 року.

Апеляційний господарський суд зазначених обставин та вимог діючого законодавства не врахував, не встановив нових обставин, не спростував висновків місцевого господарського суду, тому прийняв помилкове рішення, відмовляючи у задоволенні позову про спонукання укласти додаткову угоду.

З зазначених підстав постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з залишенням без змін рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" в особі відокремленого підрозділу Приазовські електричні мережі задовольнити, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 6 липня 2011 року скасувати. Рішення господарського суду Донецької області від 30 березня 2011 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" витрати по сплаті державного мита при поданні касаційної скарги в розмірі 42 грн. 50 коп.

Господарському суду Донецької області видати наказ.

 

Головуючий

М. М. Малетич

Судді:

К. С. Круглікова

 

О. М. Мамонтова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали