ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26.01.2011 р.

N 24/135(24/0245)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Ткаченко Н. Г. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Коробенко Г. П., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Логістик" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 р. у справі господарського суду Львівської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Варіант-Логістик" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ужгородської МДПІ, м. Ужгород, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДПІ у м. Львові, м. Львів про стягнення безпідставно стягнутих коштів в сумі 12195,22 грн. (за участю представників: позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився, третіх осіб - не з'явився), встановив:

ТОВ "Варіант-Логістик" звернулось з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення безпідставно стягнутих коштів за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, в сумі 12195,22 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.11.2008 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 р. у справі N 24/135, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням та постановою, ТОВ "Варіант-Логістик" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Варіант-логістик" та ДТГО "Львівська залізниця" 30.01.2003 р. було укладено договір N 753/12 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, згідно з яким відповідач відкрив позивачу особовий рахунок N 7584981 в Технологічному підрозділі по обробці перевізних документів для обліку надходження і списання коштів за надані відповідачем послуги, а також надавав послуги з вільними (договірними) тарифами, зокрема, щодо переведення стрілок та ніші.

01.04.2003 р. між сторонами було укладено договір N 74 про подачу та забирання вагонів по ст. Чоп ДТГО "Львівська залізниця", розрахунки за які також здійснювалися в порядку, передбаченому договором N 753/12 від 30.01.2003 р.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював діяльність по перевалці (перевантаженню вантажів з вагонів стандарту колії 1435 мм у вагони стандарту колії 1520 мм та з автомобілів у вагони стандарту колії 1520 мм), а також митному декларуванню вантажів, що слідували як у прямому (вагон-вагон), так і у змішаному (автомобіль-вагон з перевантаженням з автомобільного виду транспорту на залізничний вид транспорту) сполученні.

Участь позивача у єдиному технологічному процесі транзитного перевезення відображена у перевізних документах, зокрема у залізничних накладних УМВС та автомобільних накладних ЦМР. Зазначену діяльність позивач здійснював, як стосовно вантажів, що слідували транзитом через територію України, так і щодо вантажів, що імпортувалися в Україну (розрахунки за останні не є предметом спору).

Розрахунки за всі види послуг, як пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, так і пов'язані з перевезенням імпортних вантажів, а також за інші види послуг відповідача, проводилися в рамках договору N 753/12 від 30.01.2003 р. по попередній оплаті через ТехПД Львівської, залізниці з використанням особового рахунку (коду) N 7584981.

У зв'язку з проведенням вказаних видів діяльності, позивач сплачував відповідачу згідно з вищевказаними договорами ряд платежів без врахування ПДВ, в т. ч. за подачу та забирання локомотивом залізниці вагонів (як колії 1435 мм, так і колії 1520 мм), за користування вагонами загального парку залізниць України (колії 1520 мм), відшкодування плати залізниць України інозалізницям за користування вагонами загального парку інозалізниць (колії 1520 мм та 1435 мм), (згідно з пунктом 119 Статуту залізниць України), за перевід стрілок при подачі та забиранні локомотивом залізниці вагонів тощо.

Оспорювана сума - 12195,22 грн. - стягнута відповідачем з попередньої оплати позивача, є сумою нарахованого ПДВ за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України.

Згідно зі ст. 1, 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення податкового законодавства відноситься до компетенції податкових органів.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів, а також бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок, іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана його повернути потерпілому.

Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

У цій справі спірна сума є сумою ПДВ, утриманою з позивача та перерахованою до Державного бюджету України. Порядок її нарахування, сплати і повернення регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів.

Таким чином, спірна сума не може вважатися отриманою відповідачем без достатніх правових підстав та збереженою в себе за рахунок відповідача, з урахуванням чого висновки суду попередніх інстанцій про відмову в позові, який ґрунтується на приписах ст. 1212 ЦК України, колегія визнає правомірними.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення та неправильного застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваних судових актів, які відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, підстав для скасування яких колегія не вбачає.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального Кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 р. у справі N 24/135 залишити без змін.

  

Головуючий, суддя

Н. Г. Ткаченко

Судді:

Л. Й. Катеринчук

 

Г. П. Коробенко

  




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали