ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.03.2010 р.

Справа N 11/28

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Є. Борденюк, суддів - С. Могил, С. Самусенко, розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на постанову від 29.07.2009 Житомирського апеляційного господарського суду у справі N 11/28 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітеко" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 про стягнення 123702,74 грн.

В судове засідання прибули представники сторін: позивача - С. В. А. (дов. від 01.01.2010), відповідача - ОСОБА_4.

Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України встановив:

ТОВ "Фітеко" звернувся до суду з позовом до СПД ОСОБА_4 про стягнення 123702,74 грн., з яких 122614,33 грн. основного боргу, 967,48 грн. пені та 120,93 грн. 3 % річних. Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Згідно з останньою заявою про уточнення позовних вимог від 14.05.2009, в зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу в повному обсязі, позивач просить стягнути з відповідача 15208,68 грн., з яких 6961,24 грн. пені, 7285,16 грн. втрат від інфляції та 962,28 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

28.08.2008 між ТОВ "Фітеко" (продавець) та СПД ОСОБА_4 (покупець) укладено договір N 38/КП на поставку нафтопродуктів, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти дизельне паливо марки Л-0,2-62.

Кількість, ціна товару визначаються рахунком-фактурою продавця та підтверджується видатковою накладною (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.6 договору, покупець зобов'язується провести 100 % передоплату за товар потягом поточного банківського дня з моменту надання продавцем рахунка-фактури покупцю.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 863573,20 грн., що підтверджується видатковими накладними та рахунками-фактур.

Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 740958,87 грн.

На день подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 122614,33 грн.

Після пред'явлення позову СПД ОСОБА_4 погасив основну заборгованість в загальній сумі 122614,33 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Позивач виставив відповідачу рахунок N 845 від 05.12.2007 з підписом відповідача про отримання рахунку 05.12.2007, який відповідачем не був оплачений, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.05.2009 у справі N 11/28 (суддя Маріщенко Л. О.) позов задоволений частково; присуджено до стягнення з СПД ОСОБА_4 на користь ТОВ "Фітеко" - 15208,68 грн. заборгованості, з яких: 6961,24 грн. пені, 7285,16 грн. інфляційні, 962,28 грн. 3 % річних та судові витрати; в частині стягнення основного боргу в сумі 122614, 33 грн. провадження у справі припинено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач позов не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав. Враховуючи, що відповідачем проведено оплату за поставлений товар в повному обсязі, провадження у справі припинено в частині стягнення основного боргу в сумі 122614,33 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 (колегія суддів: Будішевська Л. О., Гулова А. Г., Щепанська Г. А.) рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2009 змінене в частині стягнення інфляційних та судових витрат.

Постанова суду мотивована тим, що розрахунок пені та 3 % річних відповідає вимогам чинного законодавства, однак, перевіривши правильність нарахування розміру інфляційних, апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що фактично розмір інфляційних станом на 31.03.2009 становить 6256,59 грн.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, СПД ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача 962,28 грн. 3 % річних та 6256,59 грн. втрат від інфляції,

При цьому скаржник зазначає, що виходячи зі змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних не стягуються, якщо з боржника стягнуто інший розмір пені, встановлений договором; якщо стягуються штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій ними, а оскільки штрафні санкції повністю покривають втрати від інфляції, то, на думку скаржника, господарський суд апеляційної інстанції порушив ч. 2 ст. 624 ЦК України і ч. 1 ст. 232 ГК України.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 549 ЦК пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань. Пенею є неустойка (грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ЦК неустойка має дві форми: пеню і штраф. Отже пеня, виступаючи однією з форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема форми річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

До інших засобів захисту цивільних прав слід віднести річні, передбачені ст. 625 ЦК, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних із простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

У зв'язку з викладеним посилання скаржника на те, що 3 % річних не стягуються якщо з боржника стягнуто інший розмір пені є помилковими; господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо правової природи пені й річних як самостійних способів захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Посилання СПД ОСОБА_4 на неправомірне стягнення судом апеляційної інстанції втрат від інфляції у розмірі 6256,59 грн., що, на думку скаржника, є порушенням вимог ч. 2 ст. 624 ЦК України і ч. 1 ст. 232 ГК України, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки ці норми застосовуються при вирахуванні збитків, в той час як інфляційні витрати, також як і 3 % річних, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене, підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу СПД ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 у справі N 11/28 залишити без зміни.

 

Головуючий, суддя

Є. Борденюк

Судді:

С. Могил

 

С. Самусенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали