ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.02.2011 р.

N 46/395

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дунаєвської Н. Г. - головуючого, Мележик Н. І., Владимиренко С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Готель "Спорт" на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року у справі N 46/395 господарського суду міста Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства "Арма-Лізинг" до Державного підприємства "Готель "Спорт" про стягнення 599590,99 грн. (за участю представників: позивача - Колеснікової М. І., відповідача - Ворошилової О. О.), встановив:

У серпні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Арма-Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Готель "Спорт" про стягнення основного боргу в сумі 591546,03 грн. та 3 % річних в сумі 8044,96 грн. за неналежне виконання умов договору фінансового лізингу N 8-03 від 14.01.2008 року.

У подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 391982,03 грн., пеню у розмірі 227778,90 грн., 3 % річних у розмірі 8313,10 грн. та судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року (суддя - Омельченко Л. В.) позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Готель "Спорт" на користь Відкритого акціонерного товариства "Арма-Лізинг 391982,03 грн. основного боргу, 3 % річних у розмірі 8313,10 грн. та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року (судді: Ропій Л. М., Кондратова І. Д., Попікова О. В.) рішення місцевого господарського суду змінено; стягнуто з Державного підприємства "Готель "Спорт" на користь Відкритого акціонерного товариства "Арма-Лізинг" 391982,03 грн. основного боргу, 3 % річних у розмірі 7377,85 грн., 34331,71 грн. пені, 4336,92 грн. державного мита та 162,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 р. залишено без змін.

В касаційній скарзі Державне підприємство "Готель "Спорт" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.01.2008 року між ВАТ "Арма-Лізинг" (лізингодавець) та ДП "Готель "Спорт" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу (про надання фінансових лізингових послуг) N 8-03, за яким лізингодавець передає, а лізингоодержувач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу автомобілі у кількості 5 одиниць.

Відповідно до п. 4.1 договору загальна сума договору становить 1698000 грн., що включає в себе відшкодування вартості майна - 510963,54 грн., вартість послуг фінансового лізингу (винагорода лізингодавця, комісія за користуванням майном, інші витрати лізингодавця, пов'язані з виконанням цього договору) - 1084843,75 грн.

23.06.2008 р. та 30.07.2008 р. сторони підписали акти приймання-передачі майна по договору та підтвердили, що предмет лізингу передається в придатному стані для його використання відповідно до його цільового призначення, а також цільового призначення, встановленого договором лізингу.

У п. 5.1 договору визначено порядок сплати лізингових платежів, зокрема, лізингоотримувач здійснює оплату лізингових платежів лізингодавцю шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Графік сплати лізингових платежів визначається в розрахунку лізингових платежів (додаток N 2 до договору), який є його невід'ємною частиною.

30.04.2008 року сторони підписали додаткову угоду N 2 до договору фінансового лізингу, відповідно до якого визначили, що відповідач в строк до 25.04.2008 року зобов'язаний сплати платіж в 153289,06 грн., в подальшому щомісячно до 25.05.2011 р. відповідач зобов'язаний сплачувати до 25 числа кожного місяця лізинговий платіж в сумі 42908,64 грн.

24.12.2009 року сторонами укладеного договір про розірвання договору фінансового лізингу (про надання фінансових лізингових послуг) N 8-03 від 14.01.2009 року в зв'язку з неможливістю виконання умов договору лізингоодержувачем.

24.12.2009 року сторонами підписано акт здачі-приймання майна за договором фінансового лізингу, за яким лізингоодержувач повернув лізингодавцю об'єкт лізингу.

Предметом спору у даній справі є вимоги лізингодавця до лізингоодержувача про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів за період з 25.04.2008 р. по 24.12.2009 р. в сумі 391982,03 грн., пені в сумі 227778,90 грн. за період 25.07.2008 р. по 01.10.2010 р. та 3 % річних в сумі 8313,10 грн. за період з 25.12.2009 р. по 11.08.2010 р.

Статтею 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Частиною 1 статті 16 цього ж Закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості по лізингових платежах у заявленому позивачем розмірі, місцевий господарський суд, з висновками якого в цій частині погодилась апеляційна інстанція, послався на норми частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Розірвання договору не звільняє від обов'язку лізингодержувача сплатити лізингові платежі за період до моменту розірвання договору.

При цьому господарський суд правильно виходив з того, що за період з 25.04.2008 року по 24.12.2009 року Державне підприємство "Готель "Спорт" сплатило лізингові платежі частково, в зв'язку з чим його заборгованість становить 391982,03 грн.

Також, враховуючи факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних, передбачених статтею 625 ЦК України, грунтуються на вимогах закону.

Разом з тим апеляційна інстанція, змінюючи рішення суду в частині стягнення з відповідача 3 % річних, обгрунтовано вказала, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку щодо необхідності їх стягнення, невірно визначив суму 3 % річних, належний до стягнення розмір яких складає 7377,85 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення пені, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в позові в зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності.

Апеляційна інстанція, здійснюючи апеляційний перегляд справи та скасовуючи рішення в частині відмови в позові про стягнення пені, правильно зазначила про помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині, зокрема, застосування частини 6 статті 232 ГК України, якою передбачено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Разом з тим строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, пеня може бути розрахована лише за шість місяців з дня виникнення прострочення та стягнена в межах року, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою.

При цьому Київським апеляційним господарським судом здійснено власний розрахунок пені, внаслідок чого на користь позивача стягнуто пеню у розмірі 34331,71 грн.

Проте колегія суддів Вищого господарського суду України не може повністю погодитись з висновками апеляційного господарського суду в цій частині, оскільки при здійсненні розрахунку пені не обгрунтовано порядок її нарахування, виходячи з розміру лізингових платежів, визначених договором, та термінів їх сплати.

Враховуючи порушення судами попередніх інстанцій ст. ст. 47, 43 ГПК України, відсутні підстави вважати, що вони дійшли правильного висновку щодо визначення належного до сплати відповідачем розміру пені.

Вказані порушення норм матеріального права не можуть бути усунуті касаційною інстанцією, враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України.

За таких обставин, прийняті рішення та постанова в частині позовних вимог щодо стягнення пені підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності вимог позивача в частині заявленого ним розміру лізингових платежів з огляду на наявність заяви про зарахування зустрічних позовних вимог відповідно до статті 601 ЦК України, не спростовують правильного висновків судів попередніх інстанцій та не заслуговують на увагу, оскільки кошти, сплачені відповідачем на відшкодування (компенсацію) вартості наданого у лізинг майна, є складовою частиною лізингових платежів, повернення яких лізингоодержувачем у зв'язку з розірванням договору фінансового лізингу не передбачено законом або договором.

Керуючись ст. ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Готель "Спорт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року у справі N 46/395 в частині позовних вимог щодо стягнення пені скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 року у справі N 46/395 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

Н. Г. Дунаєвська

Судді:

Н. І. Мележик

 

С. В. Владимиренко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали