ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28.01.2010 р.

N 15/63

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Добролюбової Т. В., суддів - Гоголь Т. Г., Швеця В. О., розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрохім" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2009 року у справі N 15/63 господарського суду Кіровоградської області за позовом Приватного підприємства "Агрохім" до Фермерського господарства "Каспришина А. В." про стягнення 334777,73 грн.

В судовому засіданні 21.01.2010 у справі була оголошена перерва до 28.01.2010.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України встановив:

Приватне підприємство "Агрохім" звернулося з позовом до Фермерського господарства "Каспришина А. В." і, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило стягнути з відповідача 175655,85 грн. основного боргу, 34560,86 грн. штрафу, 23964,99 грн. відсотків за користування чужими коштами, 30271,57 грн. пені, 70324,46 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2009, ухваленим суддею Мохонько К. М., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ФГ "Каспришина А. В." 61408,21 грн. боргу, 18455,71 грн. відсотки за користування товарним кредитом, 9259,70 грн. - 19 % річних за користування чужими коштами, 18422,46 грн. штрафу, 7263,62 грн. пені, 1148,09 грн. державного мита і 40,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Приймаючи рішення господарський суд виходив з того, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу N 20ТК/03-06 від 01.03.2006 розрахувався за отриманий товар несвоєчасно та не в повному обсязі, що є підставою для стягнення з останнього суми основного боргу, відсотків за користування товарним кредитом, відсотків за користування чужими коштами, а також штрафних санкцій.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Чимбар Л. О. - головуючого, Тищик І. В., Чози Л. В., постановою від 14.10.2009, перевірене рішення місцевого господарського суду скасував в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені та штрафу. Стягнув з ФГ "Каспришина А. В." на користь ПП "Агрохім" пеню в розмірі 11694,29 грн., в задоволенні позову в частині стягнення штрафу відмовив. Відмовляючи у стягненні штрафу, апеляційний суд виходив з того, що одночасне стягнення пені і штрафу порушує положення статті 61 Конституції України, якою передбачено неможливість притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, ПП Агрохім" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду від 14.10.2009 в частині відмови в стягненні 18422,46 грн. штрафу, 506,46 грн. державного мита, 82,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та рішення суду першої інстанції від 07.07.2009 в частині відмови у стягненні 32224,11 грн. основного боргу - скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП "Агрохім". Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судами обох інстанцій положень статей 526, 549, 628, 629 Цивільного кодексу України, статей 179, 190, 191 Господарського кодексу України.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В. О., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Оскаржувані судові рішення перевіряються в межах доводів касаційної скарги - відмови апеляційного суду у стягненні штрафу в розмірі 18422,46 грн. та 32224,11 грн. основного боргу.

Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 1 березня 2006 року між ПП "Агрохім" (продавець) та ФГ "Каспришина А. В." (покупець) було укладено договір купівлі-продажу на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу N 20ТК/03-06 (далі - Договір). Згідно умов вказаного Договору продавець зобов'язався передати покупцю у власність товари (насіння, засоби захисту рослин, ПММ), згідно з специфікацією та на умовах визначених у додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти згадані товари та сплатити за них грошову суму у розмірі та порядку, що передбачені цим договором та відсотки за користування товарним кредитом.

Сторони домовились, що ціна, асортимент, кількість, одиниця виміру товару вказується в специфікаціях. Ціна товару визначається в гривнях і є вільною. Оплата за товар здійснюється покупцем до 01.09.2006. Враховуючи укладення між сторонами додаткових угод до спірного Договору строк оплати за отриманий товар було продовжено до 15 серпня 2008 року. При цьому рахунок-фактура на кінцеву загальну суму договору виставляється продавцем за три дні перед настанням терміну оплати платежу. Датою отримання платежу сторони визначили дату зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом починається з моменту отримання товару покупцем і завершується після повної оплати вартості товару. Відсотки за користування товарним кредитом обумовлені у розмірі 19 процентів річних, порядок їх розрахунку у пункті 3.4 Договору. Пунктом 3.12 Договору сторони визначили, що при затримці платежів перераховані кошти спрямовуються на погашення в першу чергу відсотків за користування товарним кредитом, штрафних санкцій, пені, після цього - суму основного боргу. Відповідно до пункту 4.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди N 2 до договору від 20.09.2007) даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, діє протягом двох років з моменту його укладення, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Судами установлено, що на виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача товар на суму 151080,21 грн., що підтверджується видатковими накладними від 03.03.2006, від 14.03.2006, від 01.04.2006, від 03.04.2006, від 06.05.2006, від 10.05.2006, від 26.06.2006, від 29.07.2006. В той же час, відповідач в порушення договірних зобов'язань не здійснив оплату за отриманий товар. Докази оплати СФГ "Каспришина А. В." заборгованості в розмірі 61408,21 грн. відповідачем суду не надані.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частинами 1 і 2 статті 694 Цивільного кодексу України унормовано, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 3.1 встановлено, що ціна товару за сіпрним Договором визначається в гривнях і є вільною. В ціну товару входить вартість тари, упаковки й маркування. Зважаючи на те, що сторони погодились із тим, що ціна товару за цим Договором є вільною (може визначатися за згодою сторін), то процедуру коригування ціни у порядку, передбаченому цим пунктом, сторони домовились вважати погодженою на весь час чинності цього Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження сторін. Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата за товар здійснюється у національній валюті України (у гривнях) в сумі, яка є скоригованою на добуток множення суми, вказаної у відповідних Додатках на пропорцію між офіційним курсом НБУ долару США до гривні на дату оплати і курсом на дату підписання цього Договору. В разі, якщо офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату оплати товару дорівнює або є меншим офіційного курсу НБУ долара США до гривні на дату відвантаження такого товару, покупець зобов'язується у розрахунку ціни такого товару для цілей його оплати використовувати офіційний курс НБУ долара США до гривні на дату відвантаження такого товару".

Господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли до висновку про безпідставність коригування позивачем суми основного боргу згідно пункту 3.2 Договору та збільшення її до 60 452,99 грн. у зв'язку зі зміною Нацбанком України курсу гривні до долара США, оскільки таке коригування суперечить нормам статті 99 Конституції України та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.98 N 1998 "Про удосконалення порядку формування цін" (далі - постанова КМУ N 1998). Згідно зі статтею 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня. В пункті 1 постанови КМУ N 1998 встановлено, що формування, установлення та застосування суб'єктами підприємництва свобідних цін на території України здійснюється виключно в національній грошовій одиниці. Згідно зазначеної постанови при формуванні цін вважається обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни. Порядок перерахунку регульованих цін (тарифів) на товари і послуги, встановлені не у національній грошовій одиниці, визначено у додатку до постанови. Крім того, колегія суддів відзначає, що згідно пункту 3.2 Договору передбачено коригування суми оплати отриманого товару з прив'язкою до зміни офіційного курсу НБУ долару США до гривні, але зазначена курсова різниця підлягає обрахуванню, враховуючи офіційний курс НБУ долару США до гривні, на дату підписання договору та на дату оплати. Факту оплати не існує. Крім того, за пунктом 3.6 Договору кінцева загальна сума договору складає 61408,21 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів обох інстанцій про необхідність стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 61408,21 грн.

Що стосується вимог про стягнення штрафу колегія суддів відзначає наступне. Пунктом 6.3 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 30 % від суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що розраховується від суми заборгованості за кожен день прострочення здійснення покупцем розрахунків та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 19 % річних. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки. Умови спірного договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня. При цьому висновок апеляційного суду щодо того, що стягнення штрафу і пені порушує положення статті 61 Конституції України в частині неможливості притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, не відповідає зазначеному принципу. Так, відповідач притягнутий до одного виду відповідальності - цивільна способом сплати неустойки лише один раз і за одне правопорушення. Форма ж сплати неустойки подвійного притягнення не становить. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні штрафу не відповідає чинному законодавству, а тому в цій частині підлягає скасуванню, натомість суд першої інстанції врахував вищевикладене, а тому в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 18422,46 грн. підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрохім" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2009 в частині відмови у стягненні штрафу в розмірі 18422,46 грн. у справі N 15/63 скасувати. Решту постанови залишити без змін.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.07.2009 в частині стягнення штрафу в розмірі 18422,46 грн. залишити в силі.

 

Головуючий, суддя

Т. Добролюбова

Судді:

Т. Гоголь

 

В. Швець

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали