ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від 20 квітня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів - Жайворонок Т. Є., Лященко Н. П., Луспеника Д. Д., Охрімчук Л. І., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА 3 до ОСОБА 4 про стягнення боргу за договором позики, інфляційних втрат та трьох процентів річних за касаційною скаргою ОСОБА 4 на рішення апеляційного суду Київської області від 29 червня 2010 року, встановила:

У квітні 2009 року ОСОБА 3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 травня 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого передав відповідачу 18 тис. доларів США (еквівалент 138600 грн.), а останній взяв їх і зобов'язувався повернути до 10 травня 2008 року надані йому кошти в повному обсязі. У зв'язку з тим, що ОСОБА 4  зазначених коштів не повернув і не виконує взятих на себе договірних зобов'язань, позивач просив суд стягнути на його користь із відповідача суму невиплаченого боргу в сумі 138600 грн., 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 4158 грн., 21104 грн. 25 коп. - інфляційні втрати за весь час прострочення та судові витрати.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2010 року в задоволенні позову ОСОБА 3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 червня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА 4 на користь ОСОБА 3 163862 грн. 25 коп., вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА 4 просить скасувати рішення апеляційного суду про задоволення позовних вимог із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на вказану касаційну скаргу ОСОБА 3 просить її відхилити з підстав додержання апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи положення п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", справа розглядається за правилами ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення суми інфляційних втрат за весь час прострочення його виконання, апеляційний суд виходив із того, що позичальник суму позики не повернув, а тому відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.

Апеляційним судом установлено, що 10 травня 2007 року між сторонами було укладено договір позики, за яким позивач передав відповідачу 18 тис. доларів США, а останній зобов'язався повернути гроші до 10 травня 2008 року, однак свого зобов'язання не виконав.

Установивши, що між сторонами було укладено договір позики в іноземній валюті, апеляційний суд помилково застосував до цих правовідносин положення закону, який регулює порядок сплати боргу, визначеного договором у гривні.

Розглянувши справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 335 ЦПК України колегія суддів вважає, що ухвалене рішення апеляційного суду не можна визнати законним і обґрунтованим, тому відповідно до вимог ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України воно підлягає скасуванню в частині задоволення позовної вимоги про стягнення суми інфляційних втрат за весь час прострочення з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові.

В іншій частині судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів у цій частині не спростовують, тому касаційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 3 ст. 335, п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України вирішила:

Касаційну скаргу ОСОБА 4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 29 червня 2010 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА 3 до ОСОБА 4 про стягнення суми інфляційних втрат за весь час прострочення в розмірі 21104 грн. 25 коп. (двадцять одна тисяча сто чотири гривні двадцять п'ять копійок) скасувати.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА 3 до ОСОБА 4 про стягнення суми інфляційних втрат за весь час прострочення відмовити.

У іншій частині рішення апеляційного суду Київської області від 29 червня 2010 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

Т. Є. Жайворонок

 

Д. Д. Луспеник

 

Н. П. Лященко

 

Л. І. Охрімчук

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали