ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 5 грудня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) про визнання протиправною відмови у відображенні в акті щомісячної звірки витрат та стягнення державної адресної допомоги, встановив:

У вересні 2009 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом до відділення Фонду, в якому просило визнати протиправною відмову у відображенні в акті щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, державної адресної допомоги за період із липня по вересень 2009 року у розмірі 1239 грн. 84 коп.

На обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 21 Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105-XIV) відділення Фонду повинно відшкодовувати управлінню ПФУ всі витрати, пов'язані з виплатами особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в тому числі і витрати з виплати державної адресної допомоги.

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим постановою від 9 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2010 року, у задоволенні позову відмовив.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, позов задоволено.

Касаційний суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, зазначив, що у разі незгоди Фонду підписувати акти звірки у судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватись вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов'язання підписати такі акти, оскільки Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року N 5-4/4 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за N 3767), не врегульовує спірних правовідносин, що виникли у цьому випадку, адже встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору. Оскільки управління ПФУ має право на власний розсуд визначати способи захисту порушеного права і просило суд стягнути суму заборгованості, що повністю кореспондується із пунктом 4 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), то колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання прийняти до відшкодування витрати на виплату державної адресної допомоги, невірно встановили характер спірних правовідносин та невірно застосували до них норми матеріального права.

У заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2011 року відділення Фонду послалося на неоднакове застосування касаційним судом статті 21 Закону N 1105-XIV у подібних правовідносинах.

На обґрунтування зазначеного заявник додав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2011 року (справа К-34412/10), в якій касаційний суд у подібних правовідносинах указав, що перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону N 1105-XIV. Державна адресна допомога не передбачена у зазначеному переліку, а тому немає підстав для відшкодування Фондом витрат зі сплати такої допомоги.

Заява відділення Фонду про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону N 1105-XIV.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Аналіз положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року N 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону N 1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що переглядається, про наявність підстав для відшкодування за рахунок відділення Фонду витрат, пов'язаних із виплатою державної адресної допомоги ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії, висловленій у постановах від 6 червня 2011 року N 21-57а11 (Постанова N 21-57а11), від 20 червня 2011 року N 21-59а11 (Постанова N 21-59а11) та N 21-118а11 (Постанова N 21-118а11).

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то заяву відділення Фонду слід задовольнити.

З урахуванням наведеного постанова касаційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Роздольненському районі Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. І. Балюк

В. П. Барбара

І. С. Берднік

С. М. Вус

Л. Ф. Глос

Т. В. Гошовська

Л. І. Григор'єва

М. І. Гриців

В. С. Гуль

В. І. Гуменюк

М. Б. Гусак

А. А. Ємець

Т. Є. Жайворонок

В. В. Заголдний

М. Р. Кліменко

Є. І. Ковтюк

П. І. Колесник

М. Є. Короткевич

В. І. Косарєв

О. В. Кривенда

О. Т. Кузьменко

Н. П. Лященко

В. Л. Маринченко

Л. І. Охрімчук

П. В. Панталієнко

М. В. Патрюк

В. Ф. Пивовар

П. П. Пилипчук

О. І. Потильчак

Б. М. Пошва

О. Б. Прокопенко

А. І. Редька

Ю. Л. Сенін

О. О. Терлецький

Ю. Г. Тітов

І. Б. Шицький

В. Ф. Школяров

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали