ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 4 листопада 2009 року

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючої - Гончар Л. Я., суддів - Черпіцької Л. Т., Бим М. Є., Кравченко О. О., Розволяєвої Т. С., при секретарі - Сірик Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області на постанову господарського суду Львівської області від 11 грудня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2007 року у справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області до Львівської міської санітарно-епідемологічної станції про стягнення економічних санкцій, встановила:

Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області звернулась до суду з позовом до Львівської міської санітарно-епідемологічної станції про стягнення економічних санкцій.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем було незаконно застосовано економічні санкції за порушення дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні ціни за послуги, чим було порушено права позивача.

Постановою господарського суду Львівської області від 11 грудня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2007 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено що, за результатами перевірки, проведеною Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області, прийнято рішення N 17 від 27.08.2004, яким до позивача застосовані економічні санкції у вигляді вилучення у дохід державного бюджету 69900 грн., за недотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні ціни за послуги, що надаються Львівською міською санітарно-епідеміологічною станцією, в період з вересня 2003 року по вересень 2004 року. Мотивуванням винесеного рішення є нарахування непередбачуваної націнки в розмірі 20 % у вигляді податку на додану вартість, що є збільшенням розмірів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 N 1351, цін (тарифів) і, відповідно, порушенням Закону України "Про ціни та ціноутворення".

Оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють дійсні права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. За змістом статті 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4.1 ст. 4 вищезазначеного Закону, чинним на момент вчинення операцій зазначених в акті перевірки, передбачено, що база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботу і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" при визначенні тарифів враховано витрати на розвиток закладів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби в розмірі 10 % та податок на додану вартість - 20 % відсотків.

Тобто порядок ціноутворення, що діє, передбачає регульовані ціни (тарифи) з врахуванням кінцевої вартості послуг для споживача, тому такі включають в себе податок на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що в даному випадку відсутні обставини для застосування до відповідача адміністративно-господарської відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанції належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови господарського суду Львівської області від 11 грудня 2006 року та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2007 року не встановлено.

Керуючись наведеним, ст. ст. 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, ухвалила:

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 11 грудня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2007 року без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених ст. ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали