ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 лютого 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Панталієнка П. В., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Колесника П. І., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) до Міського комунального закладу культури "Дніпропетровська дитяча музична школа N 16" (далі - Школа) про стягнення фінансових (штрафних) санкцій, встановив:

У лютому 2008 року відділення Фонду звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути зі Школи фінансові (штрафні) санкції у розмірі 10180 грн. 28 коп., що були нараховані згідно з рішенням позивача від 15 лютого 2007 року N 31/03.

На обґрунтування позову відділення Фонду послалося на те, що відповідач як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у травні 2006 року не провів нарахування страхових внесків до Фонду, пов'язаних із погашенням заборгованості перед працівниками з виплат, передбачених статтею 57 Закону України від 23 травня 1991 року N 1060-XII "Про освіту" (далі - Закон N 1060-XII).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 24 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2009 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 13 жовтня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій скасував й ухвалив нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, відділення Фонду звернулося із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень Закону України від 9 вересня 2004 року N 1994-IV "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" (далі - Закон N 1994-IV) та статті 30 Закону України від 18 січня 2001 року N 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон N 2240-III) у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2010 року, 3 та 10 березня 2011 року, які, на думку відділення Фонду, підтверджують неоднакове правозастосування.

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що відділення Фонду провело позапланову перевірку Школи, у ході якої встановлено, що остання у травні 2006 року не нарахувала страхові внески до Фонду в сумі 373 грн. 24 коп. із загальної суми виплат 10180 грн. 28 коп. в рахунок погашення реструктуризованої заборгованості відповідно до Закону N 1994-IV, про що складено акт від 9 лютого 2007 року N 29.

На підставі згаданого вище акта відділення Фонду прийняло рішення від 15 лютого 2007 року N 31/03 про донарахування недоїмки в сумі 373 грн. 24 коп. та застосувало штрафні (фінансові) санкції у розмірі заниженої суми заробітної плати - 10180 грн. 28 коп. Зазначене рішення в установленому порядку відповідач не оскаржив.

У судових рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про правомірність стягнення з навчальних закладів штрафних (фінансових) санкцій за несплату страхових внесків.

Приймаючи постанову про скасування рішень судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, виходив із того, що відповідно до роз'яснень, наданих спільним листом Міністерства освіти і науки України та Міністерства фінансів України від 30 листопада 2005 року N 1/9-681 "Щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005 року N 934 "Про реалізацію Закону N 1994-IV" не передбачено проведення нарахувань - страхових внесків до Фонду, а тому відсутня вина відповідача у неповному нарахуванні страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Висновок касаційного суду у справі, що розглядається, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до статті 22 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України від 9 вересня 2004 року N 1994-IV "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" заборгованість із виплат педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів, передбачених статтею 57 Закону N 1060-XII, які за змістом статті 21 Закону N 2240-III є базою нарахування страхових внесків, визнана кредиторською заборгованістю Державного бюджету України.

Механізм погашення такої заборгованості визначено Порядком погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005 року N 934, згідно з пунктом 4 якого відрахування, передбачені законодавством, із виплат науково-педагогічним працівникам здійснюються в установленому порядку.

Порядок і строки сплати страхових внесків на час виникнення спірних відносин були встановлені статтею 23 Закону N 2240-III.

На думку Верховного Суду України, системний аналіз норм Закону N 2240-III не дає підстав для висновку про можливість звільнення страхувальника від обов'язку нарахування та сплати страхових внесків з таких виплат чи відповідальності за неповноту їх сплати. Підстав стверджувати про відсутність правопорушення у сфері господарювання, яке полягає в несплаті страхових внесків, немає.

Спільний лист, роз'ясненнями якого керувався відповідач при здійсненні таких виплат, не носить нормативно-правового характеру, тому не міг застосовуватися навчальним закладом при нарахуванні та сплаті страхових внесків.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 30 травня (Постанова N 21-49а11) та 26 вересня 2011 року (Постанова N 21-185а11) (справи N 21-49а11 та N 21-185а11).

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права, то заяву відділення Фонду слід задовольнити.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

П. В. Панталієнко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

П. І. Колесник

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

Б. М. Пошва

 

О. І. Потильчак

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали