ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

20.01.2011 р.

N К-25199/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів - Васильченко Н. В., Леонтович К. Г., Калашнікової О. І., Черпіцької Л. Т., Чалого С. Я., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 р. у справі за позовом С. В. Т. до Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги, встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати разової грошової допомоги за 2004 - 2007 рр. та стягнути недоплачену разову грошову допомогу за 2004 - 2007 рр. в розмірі 5099 грн. 40 коп., 760,95 грн. в рахунок відшкодування інфляційних витрат та три проценти річних від прострочених сум платежів в розмірі 218,35 грн., а всього 6078,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є учасником бойових дій та відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте всупереч вимогам закону, грошова допомога була виплачена позивачу не у повному розмірі.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 липня 2007 року позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації недоплачену разову грошову допомогу за 2004 - 2007 рр. в розмірі 5099 грн. 40 коп. та 760,95 грн. в рахунок відшкодування інфляційних витрат та три проценти річних від прострочених сум платежів в розмірі 218,35 грн., а всього 6078,70 грн. Крім того стягнуто з відповідача 100 грн. понесених витрат по оплаті за надану юридичну допомогу.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 р. постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 липня 2007 року скасовано, позов задоволено частково.

Стягнуто з Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації на користь позивача недоплачену щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2004, 2005 та 2007 роки у сумі 3554,40 грн., 294,13 грн. в рахунок відшкодування втрат від інфляції внаслідок несвоєчасно проведених виплат, три проценти річних від прострочених сум платежів в розмірі 188,93 грн. та 66,41 грн. понесених витрат по оплаті за надану юридичну допомогу. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати з підстав порушення судами норм матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до її часткового задоволення з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2004 р. - 2005 р. суд апеляційної інстанції помилково послався на Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року по справі N 1-27/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" якими встановлено розмір щорічної разової допомоги, оскільки грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу у 2004, 2005 роках згідно чинного на час виплати законодавства України у розмірах, передбачених законами України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки, а Рішення Конституційного суду України по справі N 1-27/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) було прийнято лише 1 грудня 2004 року.

Окрім того, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення недоплачену грошову допомогу за 2007 рік суди попередній інстанцій помилково виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Такий висновок зроблений апеляційним судом з порушенням правил застосування норм матеріального права, тому що позивач має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком до 9 травня (повинна виплачуватися до 5 травня) відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У 2007 році позивач отримав від відповідача грошову допомогу до 5 травня в розмірі передбачену Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Тобто, в даному випадку, на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни. При цьому дія статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на час виникнення спірних правовідносин була зупинена Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Однак, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, не врахували вищезазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суди застосували недіючу норму права.

Посилання судів на пункт 1 Рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", у тому числі і положенняпункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2007 року) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства. Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 р. скасувати в частині стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації на користь позивача недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2004, 2005 та 2007 роки у сумі 3554,40 грн., 294,13 грн. в рахунок відшкодування втрат від інфляції внаслідок несвоєчасно проведених виплат, трьох процентів річних від прострочених сум платежів в розмірі 188,93 грн. та 66,41 грн. понесених витрат по оплаті за надану юридичну допомогу.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації на користь позивача недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2004, 2005 та 2007 роки у сумі 3554,40 грн., 294,13 грн. в рахунок відшкодування втрат від інфляції внаслідок несвоєчасно проведених виплат, трьох процентів річних від прострочених сум платежів в розмірі 188,93 грн. та 66,41 грн. понесених витрат по оплаті за надану юридичну допомогу.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2008 р. залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав в порядку та у строки, встановлені КАС України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали