ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28.04.2011 р.

N К-29900/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Сіроша М. В., Бим М. Є., Гордійчук М. П., Харченка В. В., Конюшка К. В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2009 року та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_6 про стягнення коштів, встановила:

У липні 2009 року Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_6 про стягнення коштів у розмірі 4377,20 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Київський міський центр зайнятості звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.11.2008 року ОСОБА_6 звернувся до Дарницького районного центру зайнятості м. Києва за сприянням у працевлаштуванні.

01.12.2008 року ОСОБА_6 було подано до центру зайнятості заяву про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, із зазначенням про те, що він не є підприємцем, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

На виконання вимог чинного законодавства та на підставі зазначеної заяви ОСОБА_6 було присвоєно статус безробітного та призначена відповідна допомога.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що центром зайнятості було виявлено факт реєстрації ОСОБА_6 суб'єктом підприємницької діяльності, в результаті чого складено акт за N 15 від 25.05.2009 року.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, з 17.12.2004 року ОСОБА_6 зареєстрований як фізична особа - підприємець, 11.12.2006 року у реєстрі зроблено запис про припинення його підприємницької діяльності.

На підставі зазначеного акту та відповідно до вимог ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ОСОБА_6 було припинено виплату допомоги по безробіттю.

Згідно пп. 8 п. 1 ст. 31 вказаного Закону України виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, які містять неправдиві дані.

Постановою господарського суду м. Києва від 27.11.2006 року припинено державну реєстрацію ОСОБА_6, як фізичної особи - підприємця.

Суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки на момент звернення ОСОБА_6 до центру зайнятості 24.11.2008 року державну реєстрацію його, як фізичної особи - підприємця, було припинено 27.11.2006 року за рішенням суду.

Ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться, зокрема, у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій постановлено законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 223, 224, 231,254 КАС України, ухвалила:

Касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали