ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24.03.2011 р.

N К-34571/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді-доповідача Бим М. Є., суддів - Гордійчук М. П., Конюшка К. В., Харченка В. В., Чалого С. Я., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Київського міського центру зайнятості на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року у справі N 2а-6053/10 за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, встановила:

У квітні 2010 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду із адміністративним позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_2 незаконно отримані кошти, виплачені як допомога по безробіттю в сумі 24674,07 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 17 червня 2010 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року, постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі Київський міський центр зайнятості просить скасувати зазначене судове рішення апеляційного суду як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2007 р. відповідач звернулася з заявою до Дарницького районного центру зайнятості, який є структурним підрозділом Київського міського центру зайнятості, про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує. На підставі поданої заяви відповідача йому наказом від 11.04.2007 N 34820/73 було надано статус безробітного, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та розмір цієї допомоги.

Наказом Дарницького районного центру зайнятості від 11.08.2008 N 8530/154 відповідача знято з обліку громадян, які шукають роботу і безробітних у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 та більше днів.

26.09.2008 відповідач подав заяву про поновлення йому статусу безробітного.

Наказом Дарницького районного центру зайнятості від 26.09.2008 N 9340 відповідачу поновлено статус безробітного.

Наказом Дарницького районного центру зайнятості від 24.06.2009 N 8579/117 відповідача знято з обліку громадян, які шукають роботу і безробітних у зв'язку з виявлення факту подання недостовірних відомостей, а саме позивачем було встановлено, що відповідач з 5 вересня 2001 року зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Спеціальним законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Так, згідно зі статтею 6 цього Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи, як то наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції тощо, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Право на забезпечення та соціальні послуги за данимЗаконом мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних, а також особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності за умови сплати страховику страхових внесків.

Видами забезпечення є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, в тому числі:

працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб;

громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство";

обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах тощо.

Безробітними, в свою чергу, визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що особи які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 КАСУ є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Київського міського центру зайнятості - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року - скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 17 червня 2010 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали