ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.10.2011 р.

Справа N 5023/2415/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Катеринчук Л. Й. (головуючого, доповідача), Коробенка Г. П., Куровського С. В., розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" на постанову та рішення Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року господарського суду Харківської області від 15.06.2011 року у справі N 5023/2415/11 господарського суду Харківської області за позовом ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" до ТОВ "F.G. Food LTD"; ПАТ "Страхова компанія "Статус" про стягнення коштів (в судове засідання представники сторін не з'явились), встановив:

05.04.2011 року ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "F.G. FOOD LTD" та ПАТ "Страхова компанія "Статус" про відшкодування майнової шкоди у розмірі 2817,00 грн. завданою в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.06.2011 року по справі N 5023/2415/11 у задоволенні позову до ТОВ "F.G. FOOD LTD" відмовлено повністю. У задоволенні позову до ПАТ "Страхова компанія "Статус" відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що ЗАТ СК "ВУСО" не передавало позивачу права вимоги до відповідачів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2011 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року по справі N 5023/2415/11 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 25 Закону України "Про страхування", статті 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 261, 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події(страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з довідкою ДАІ N 52/1-1080 від 06.12.2007 року, 10.11.2007 року о 16-15 год. по пр. Московському 199-А в місті Харкові трапилося зіткнення автомобілів МАЗ 54329 державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ "F.G. FOOD LTD", яким керував ОСОБА_1, та PEUGEOT PARS державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3.

Судами встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля МАЗ-54329 державний номер НОМЕР_1 та напівпричепа - Е УПЛ державний номер НОМЕР_3 була застрахована у Харківській філії ПАТ "СК "Статус" на суму 25500 грн.

Також судами встановлено, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "F.G. FOOD LTD", працюючи водієм. Постановою Московського районного суду міста Харкова від 07.12.2007 року у справі N 3-21385/2007 встановлено, що 10.11.2007 року ОСОБА_1, який працює водієм у ТОВ " F.G. FOOD LTD ", керуючи автомобілем МАЗ-54329 державний номер НОМЕР_3, виконуючи поворот не вибрав безпечний інтервал до автомобіля PEUGEOT PARS державний номер НОМЕР_2, що стояв, в результаті чого сталося зіткнення. Даною постановою ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 грн.

Суди встановили, що 04.04.2007 року між ЗАТ СК "ВУСО" (страховик) та громадянкою України ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений договір N 39414-20-02 добровільного страхування наземного транспорту, за яким страховиком застраховані майнові інтереси страхувальника щодо володіння, використання та розпорядження транспортним засобом марки PEUGEOT PARS 2005 р. випуску, державний номер НОМЕР_2, який належить страхувальнику згідно зі свідоцтвом про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 03.04.2007 року, на суму 68175,00 грн.

Судами встановлено, що платіжним дорученням N 4287 від 02.04.2008 року ЗАТ "СК "ВУСО" страхувальнику ОСОБА_2 перераховано страхове відшкодування відповідно до поданої нею заяви від 13.11.2007 року та страхового акта в сумі 2817,00 грн.

Суди встановили, що 23.12.2009 року між ЗАТ СК "ВУСО" та позивачем був укладений договір уступки права вимоги, за яким цедент - ЗАТ СК "ВУСО", в порядку і на умовах, визначених цим договором, передає цесіонарію - ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", а цесіонарій набуває належні цеденту права вимоги, що виникли у останнього на підставі статті 27 Закону України "Про страхування" у зв'язку з виплатами страхових відшкодувань по договорам добровільного страхування наземного транспорту до осіб, відповідальних за завдані збитки.

У відповідності до пункту 2 договору уступки прав вимоги від 23.12.2009 року, права вимоги, що уступаються, перераховані в додатку N 1 до договору, в якому по кожному з прав вимог вказаний боржник, номер страхового акта, по якому була здійснена виплата страхового відшкодування, а також розмір вимоги. У додатку N 1 до договору уступки права вимоги від 23.12.2009 року боржником вказаний - ОСОБА_1 і сума боргу становить 2817 грн.

З огляду на договірне врегулювання сторонами уступки прав вимоги саме до фізичної особи ОСОБА_1 згідно зазначеного страхового полісу, суди дійшли висновку про те, що права вимоги до ТОВ "F.G. Food LTD" та ПАТ "Страхова компанія "Статус" відступлено не було.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав у ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" для звернення з позовом до відповідачів відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника про відступлення права вимоги до усіх осіб, які відповідно до чинного законодавства могли б відшкодувати шкоду в порядку регресу колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Статтею 514 Цивільного кодексу України, визначено, що до набувача прав переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що спірним договором цесії не передбачено переходу прав вимоги до інших осіб, які в силу закону могли б відшкодувати в порядку регресу шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, окрім фактичного заподіювача шкоди - фізичної особи водія ОСОБА_1 Відтак, суди дійшли правильного висновку про застосування в даному випадку умов фактично укладеного договору цесії. Зазначене не позбавляє можливості первісного кредитора відступити в майбутньому своє право вимоги до інших осіб, які в силу закону можуть в порядку регресу або безпосередньо відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд постановив:

1. Касаційну скаргу ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року та рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2011 року у справі N 5023/2415/11 залишити без змін.

 

Головуючий

Л. Катеринчук

Судді:

Г. Коробенко

 

С. Куровський

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали