ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

20.09.2011 р.

Справа N 12/149

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів - Плюшка І. А. - головуючого, Владимиренко С. В., Самусенко С. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2010 року у справі N 12/149 господарського суду Житомирської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" про стягнення 6420201,05 грн. (представники сторін: позивача - Бортнійчук Л. В., Мукоїда Л. В., відповідача - Костюкевич-Тарнавська О. В.), встановив:

ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося з позовом до ТОВ "Спецгортехніка", та з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 1153723,15 грн. за договорами фінансового лізингу NN L1134-09/07 від 21.09.2007, L1135-09/07 від 21.09.2007, L1141-10/07 від 15.10.2007, L1142-10/07 від 15.10.2007, L1143-02/08 від 01.02.2008, L2781-07/08 від 28.07.2008, L2782-07/08 від 28.07.2008, L2785-07/08 від 28.07.2008, а також 7217196,18 грн. неустойки за неповернення предметів лізингу.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 9 вересня 2010 року (суддя Сікорська Н. А.) відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2010 року (судді - Будішевська Л. О., Веденяпін О. А., Іоннікова І. А.) рішення господарського суду Житомирської області від 9 вересня 2010 року. Водночас, суд апеляційної інстанції визнав недійсними підпункти 6.1.1, 6.1.3, 6.1.4 пункту 6.1 Загальних умов фінансового лізингу (додатків N 4 до договорів фінансового лізингу N L1134-09/07 від 21.09.2007, N L1135-09/07 від 21.09.2007, N L1141-10/07 від 15.10.2007, N L1142-10/07 від 15.10.2007, N 1143-02/08 від 01.02.2008, N L2781-07/08 від 28.07.2008, N L2782-07/08 від 28.07.2008, N L2785-07/08 від 28.07.2008), укладених між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ТОВ "Спецгортехніка" з тих підстав, що останні суперечать положенням ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Постановою Вищого господарського суду України від 9 лютого 2011 року рішення господарського суду Житомирської області від 9 вересня 2010 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2010 року у справі N 12/149 залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 4 липня 2011 року постанову Вищого господарського суду України від 9 лютого 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У зв'язку з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції розглядається касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" від 7 грудня 2010 року.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 9 вересня 2010 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2010 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості в розмірі 1153723,15 грн. і неустойку в розмірі 7217196,18 грн. Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо порушення судами обох інстанцій приписів статей 524, 533, 627, 632, 762 Цивільного кодексу України, що на думку скаржника призвело до прийняття судами попередніх інстанцій незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ТОВ "Спецгортехніка" (лізингоодержувач) укладено вісім договорів фінансового лізингу: N L1134-09/07 від 21.09.2007 (Договір -1), N L1135-09/07 від 21.09.2007 (Договір-2), N L1141-10/07 від 15.10.2007 (Договір-3), N L1142-10/07 від 15.10.2007 (Договір-4), N L1143-02/08 від 01.02.2008 (Договір-5), N L2781-07/08 від 28.07.2008 (Договір -6), N L2782-07/08 від 28.07.2008 (Договір-7), N L2785-07/08 від 28.07.2008 (Договір-8).

За своїм змістом умови зазначених договорів фінансового лізингу, крім предмету, вартості і розміру лізингових платежів є ідентичними. У відповідності до пункту 1.1 договорів лізингодавець (ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль") на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток N 2 до Договору), а лізингоодержувач (ТОВ "Спецгортехніка") зобов'язалося прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цих договорів.

Судами встановлено, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до ТОВ "Спецгортехніка" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок коригування позивачем лізингових платежів у відповідності до офіційного курсу валюти на день платежу, зроблених на підставі пункту 6.1 "Загальних умов фінансового лізингу" договорів фінансового лізингу, а також стягнення неустойки. Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що умовами спірних договорів, зокрема, пунктом 3.1, сторони чітко визначили вартість предмета лізингу в гривневому еквіваленті.

Судами також з'ясовано, що відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договорів відповідач зобов'язався виплачувати позивачеві лізингові платежі відповідно до графіку та вимог розділу 5 Загальних умов фінансового лізингу (додатки N 4 до договорів), при цьому лізингові платежі складаються з авансового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу, а також поточних лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу; комісію лізингодавця, до складу якої в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмету лізингу за договорами купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цих договорів та пов'язані з ними (пункт 4.6 договорів). Пунктом 4.7 договорів передбачено, що оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних) здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Позовні вимоги заявлено на підставі пунктів 6.1.1 - 6.1.5 загальних умов фінансового лізингу, згідно з якими лізингодавець наділений правом в односторонньому порядку змінювати суму лізингових платежів у наступних випадках: зміни встановленого на день укладення договору розміру (фіксована індикативна ставка, яка нараховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозиції ресурсів банків - членів Британської Банківської Асоціації (BBA LIBOR Contributor Panel Banks); зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з предметом лізингу та/або виконанням лізингодавцем своїх обов'язків за договором; у разі перевищення розміру комісії лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20 %, нарахованому на таке перевищення; у випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого НБУ курсу гривні до доларів США по відношенню до визначеного в пункті 2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до доларів США; в інших випадках, визначених договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 1153723,15 грн. здійснено відповідно до пункту 6.1 "Загальних умов фінансового лізингу" договорів фінансового лізингу, суди зазначили, що перерахунок суми до сплати за офіційним курсом валюти на день платежу та перерахунок комісії у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць, є можливим виключно у випадку, коли у договірному зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відтак, можливість коригування лізингових платежів пов'язана з визначенням умовами договору грошового еквіваленту вартості предмета лізингу в іноземній валюті.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України з зазначеними висновками не погоджується з огляду на наступне. Так, п. 6.1.1 "Загальних умов фінансового лізингу" сторони визначили, що у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки EUR LIBOR на період 1 місяць (якщо в п. 4.9 Договору сторони обрали валюту - Євро) або розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.

П. 4.9 договорів сторони погодили, що для розрахунку лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту - долар США.

З огляду на викладене вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що сторонами не визначено валюту платежу, а тому до спірних правовідносин невірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (частина друга цієї статті).

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про Національний банк України" гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України за всіма видами платежів.

Пунктом 1 ст. 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Проте п. 2 ст. 192 ЦК України визначає, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 ст. 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціна у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

У той же час, сторони не позбавлені права визначити у договорах фінансового лізингу грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що передбачено ст. 524 ЦК України.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Вищеперелічені законодавчі акти, хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу НБУ національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Тобто, з наведеного вбачається, що сторонам не заборонено використовувати ставку LIBOR, тому колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами позивача про наявність боргу відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Такі ж підстави передбачені сторонами у пункті 6.1 договорів фінансового лізингу. Умовами спірних договорів сторони також передбачили, що у разі дострокового припинення договору, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю за власний рахунок у визначенні лізингодавцем строки та місце в межах території України.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що листом від 25 лютого 2010 року позивач повідомив про відмову від договору. У зв'язку з наявністю заборгованості та направленням відповідачу вищезазначеного листа є всі підстави для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 7217196 грн. 18 коп.

У відповідності зі статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

В силу вищезазначених порушень судові рішення попередніх інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно з частиною першою ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була надана неправильна юридична оцінка та не застосовано норми матеріального права, які необхідно було застосувати до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та прийняти нове рішення у справі яким задовольнити позовні вимоги.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 93, 106, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" задовольнити.

2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2010 року та рішення господарського суду Житомирської області від 9 вересня 2010 року зі справи N 12/149 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позовні вимоги задовольнити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 1153723 грн. 15 коп. боргу та неустойку у розмірі 7217196 грн. 18 коп.

6. Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

 

Головуючий

І. А. Плюшко

Судді:

С. В. Владимиренко

 

С. С. Самусенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали