ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29.02.2012 р.

Справа N 29/442-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Остапенка М. І., суддів: Гончарука П. А., Стратієнко Л. В. (за участю представників: позивача - Волянська О. О., відповідача - Клімушев Є. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" на рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2011 р. у справі N 29/442-09 за позовом публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Куйбишево" про стягнення майна за форвардним контрактом, встановив:

07.12.2009 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з СТОВ "Куйбишево" за форвардним контрактом N 16 від 04.03.2003 р. 120 т пшениці 4-го класу, 110 т. пшениці 3-го класу, 119,7 т пшениці 5-го, 6-го класів, 100 т фуражного ячменю, 90 т кукурудзи фуражної, 120 т жита групи А, 90 т соняшника, 50 т цукру.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.2011 р. (суддя Тихий П. В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 р. (головуючий - Істоміна О. А., судді - Бабакова Л. М., Барбашова С. В.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та, задовольнивши клопотання про поновлення позовної давності, задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2003 року між СТОВ "Куйбишево" та ВАТ "Атоменергокомплект" було укладено форвардний контракт N 16, згідно з умовами якого продавець - СТОВ "Куйбишево" було зобов'язане передати у власність покупцю - ВАТ "Атоменергокомплект" у строк з 30.08.2003 р. по 31.12.2003 р. зернові, зернобобові та олійні культури врожаю 2003 р.

Додатковою угодою від 08.12.2003 р. було внесено зміни до форвардного контракту N 16, за якими продавець зобов'язаний передати у власність, а покупець зобов'язаний прийняти зернові, зернобобові та олійні культури врожаю 2003 та 2004 років в строк з 30.08.2003 р. по 31.12.2004 р. включно.

Додатковою угодою від 24.12.2004 р. знову було внесено зміни до форвардного контракту N 16, за якими продавець зобов'язаний передати у власність, а покупець - прийняти зернові, зернобобові та олійні культури врожаю 2004 та 2005 років в строк з 30.08.2003 р. по 31.12.2006 р. включно.

Відповідно до п. 4.1 форвардного контракту поставка товару здійснюється за базисною умовою поставки, вказаною у відповідній специфікації. Згідно з п. 2.3 контракту його загальна сума визначається на підставі відповідних специфікацій та складає 700000,00 грн.

Специфікацією (додаток N 1 до контракту N 14 від 04.03.2003 р.) сторони визначили найменування товару, його кількість та вартість.

Пунктом 3.2 форвардного контракту передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити 100 % передплату за товар, вказаний у відповідній специфікації протягом 30-ти днів з моменту підписання договору.

Згідно копій банківських виписок позивач здійснив 100 % передплату за товар, вказаний у специфікації, на загальну суму 700000,00 грн., проте відповідач у визначені строки товар не поставив.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.04.2010 р. у справі за N 42/30-10 було визнано недійсною додаткову угоду від 24.12.2004 року до форвардного контракту N 16 від 04.03.2003 р., укладену між СТОВ "Куйбишево" та ВАТ "Атоменергокомплект".

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Проте, позивач вимоги про повернення суми попередньої оплати не заявляв.

Крім того, згідно чинного законодавства форвардний контракт - це цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Оскільки товар (сільгосппродукція), який підлягає поставці за форвардним контрактом N 16 від 04.03.2003 р., визначений індивідуальною ознакою - сільгосппродукція врожаю 2003 р., а тому, відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦК України є незамінним і не може бути стягнутий на користь позивача.

Враховуючи, що додаткову угоду від 24.12.2004 р. до форвардного контракту N 16 від 04.03.2003 р. визнано недійсною, то форвардний контракт відповідно до додаткової угоди від 08.12.2003 р. припинив свою дію 31.12.2004 р., а тому позивачем пропущена встановлена ст. 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки, виходячи з того, що зобов'язання за форвардним контрактом N 16 від 04.03.2003 р. повинні були бути виконані до 31.12.2004 р. включно.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідачем подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимог позивача по стягненню попередньої оплати за форвардним контрактом, а позивачем не було надано суду доказів поважності пропуску цих строків, то в позові відмовлено саме в зв'язку з пропуском позовної давності.

Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо з таких підстав.

Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Річ, що має родові ознаки, є замінною.

Суд не вказав, чим зерно одних і тих же культур, одного і того є класу, зібране у 2003 р., відрізняється від такого ж зерна, зібраного в іншому році, і за якими ознаками їх можна відрізнити, а тому висновок про незамінність предмету форвардного контракту є помилковим, а пред'явлення вимог про стягнення саме майна, а не його вартості, є правом позивача.

Що стосується спливу позовної давності, то згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відмовляючи у відновленні позовної давності, суд в порушення вимог ст. 43 ГПК України залишив поза своєю правовою оцінкою, що на час звернення позивача до суду - 07.12.2009 р. додаткова угода від 24.12.2004 р. до форвардного контракту була чинною і відповідачем позов про визнання її недійсною був пред'явлений після звернення позивача до суду з даним позовом (а. с. 69 - 70, т. 1) і до постановлення рішення суду у справі за N 42/30-10 підстави вважати, що позов поданий з пропуском позовної давності, були відсутні.

Слід зазначити, що у справі N 42/30-10 неналежність підпису на додатковій угоді представнику відповідача Кралю А. С. була визначена судом в порушення ст. 41 ГПК України візуально, без призначення судової почеркознавчої експертизи, хоча вирішення цього питання потребує спеціальних знань.

Разом з тим, призначена у цій справі судово-технічна експертиза встановила, що відтиск печатки ТОВ "Куйбишево" на додатковій угоді від 24.12.2004 р. нанесено кліше круглої печатки ТОВ "Куйбишево" (а. с. 4 - 5, т. 2).

За таких обставин спір вирішено без врахування всіх істотних обставин справи та з порушенням загальних засад цивільного законодавства, визначених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, дати належну правову оцінку всім зібраним у справі доказам та постановити законне і обгрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2011 року у справі за N 29/442-09 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

 

Головуючий, суддя

М. Остапенко

Суддя

П. Гончарук

Суддя

Л. Стратієнко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали