ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

13.01.2011 р. 

N К-20011/09 

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого - судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів - Малиніна В. В., Сороки М. О., Рецебуринського Ю. Й., Черпака Ю. К., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року у справі за позовом Ш. О. Г. до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання дій противоправними та стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги до 5 травня, встановив:

Ш. О. Г. звернувся до суду з вказаним позовом.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що йому, як інваліду війни 3 групи, та особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліду 3 групи, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком і відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Посилаючись на те, що такі виплати у 2005 - 2008 роках проводилися не в повному обсязі, позивач просив стягнути з відповідача невиплачені кошти.

Постановою Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2008 року позов задоволено: стягнуто з відповідач на користь позивача недоплачену разову грошову допомогу на оздоровлення за 2005, 2007 - 2008 роки та недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 - 2008 роки.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року змінено постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2008 року: стягнуто з відповідач на користь позивача недоотриману щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2005, 2007 - 2008 роки в сумі 5238 грн. 00 коп.; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу на них. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить спірні рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом війни, має 3 групу інвалідності, і відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, а також відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в 2007 році було зупинено. Виплата щорічної грошової допомоги інвалідам III групи встановлено в розмірі 300 грн. 00 коп.

Статтею 19 розділу II Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів" ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Постановою Кабінету Міністрів України N 183 від 12 березня 2008 року встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам війни III групи здійснюється у розмірі 350 грн. 00 коп.

Виплата вказаної допомоги проводилась позивачу в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки, а саме: в 2007 році - 300 грн. 00 коп., в 2008 році - 350 грн. 00 коп.

Задовольняючи позов в частині виплати недоплаченої суми допомоги за 2007, 2008 роки, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги за 2007, 2008 роки підлягають задоволенню, оскільки Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнані неконституційними положення статей законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки, якими встановлені виплати щорічної разової допомоги щорічної грошової допомоги до 5 травня.

Проте з висновками судів не можна погодитись.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти (Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та закони України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки), які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня.

Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки. не можна визнати неправомірними, оскільки вони мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Посилання судів на Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, яким визнані неконституційними положення законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки, якими встановлені розміри щорічної грошової допомоги, не приймаються судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач з 2005 по 2008 роки мав право на щорічну допомогу на оздоровлення, яка інвалідам III групи виплачувалась у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

За таких підстав позовні вимоги за 2005 рік підлягають задоволенню.

Що стосується виплат за 2006 рік, то дію абзацу четвертого частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV.

Закон України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV не визнавався неконституційним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Пунктом 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено частину четверту статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2007 рік.

Пункт 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" текст ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Як встановлено вище, допомога позивачу у травні 2008 році була здійснена в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України N 562 від 12 липня 2005 року.

Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином дії відповідача є незаконними, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги - вересень 2007 року, серпень 2008 року - ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була діюча, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, порушенням норм процесуального права є зазначення в судовому рішенні конкретних сум щорічної грошової допомоги, які підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради задовольнити частково.

Постанову Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 грудня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року в частині позовних вимог про визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про відмову у виплаті Ш. О. Г. разової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки та стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 - 2008 роки скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про відмову у виплаті Ш. О. Г. разової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки та стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 - 2008 роки відмовити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року в частині позовних вимог про визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про відмову у виплаті Ш. О. Г. разової грошової допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки та стягнення недоплаченої разової допомоги на оздоровлення змінити.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради здійснити Ш. О. Г. перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2005, 2007, 2008 роки в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, виходячи з її розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України".

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 КАС України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали