КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07.10.2010 р.

Справа N 2а-13480/09/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді  Костюк Л. О., суддів - Шостака О. О., Троян Н. М., розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 18 березня 2009 року N 211, встановив:

В лютому 2010 року позивачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представник позивачів - ОСОБА_5 звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання незаконною постанови КМУ N 211 від 18 березня 2009 року, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення недоплаченої у 2009 році разової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій, в якому просили:

- визнати незаконною постанову КМУ N 211 від 18.03.2009 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів;

- стягнути на користь кожного з позивачів по 2695,49 гривень недоплаченої у 2009 році допомоги;

- зобов'язати Комітет Верховної Ради України з питань бюджету передбачати в законах "Про Державний бюджет України на 2010 рік" виділення достатніх коштів для виплати ветеранам війни в повному обсязі разової щорічної грошової допомоги (в силу ч. II і ч. III ст. 2, ч. V ст. 12 - 16 та ч. I ст. 171 ветеранського закону та рішень Конституційного Суду України);

- зобов'язати Комітет Верховної Ради України з питань бюджету виділяти кошти на виконання рішень судів, які набрали законної сили і стягнення за якими проводиться з Державного бюджету України (тобто виконувати Указ Президента України N 587/2006 від 27.06.2006 року) (а. с. 4 - 5).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2010 року у справі N 2а-13480/09/2670 допущено заміну первинного відповідача - Комітету Верховної Ради України з питань бюджету на Верховну Раду України (а. с. 70 - 71).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2010 року позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України в частині вимог про визнання бездіяльності відповідачів протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду (а. с. 88 - 92).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі (а. с. 115 - 123).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням по справі, представник позивачів - ОСОБА_5 подав заяву про апеляційне оскарження (а. с. 133) та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, мотивуючи тим, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2010 року є неправосудною (а. с. 141).

Крім того, в своїй заяві про апеляційне оскарження, представник позивачів - ОСОБА_5 просить суд поновити строк подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, мотивуючи тим, що строк пропущений з вини Окружного адміністративного суду м. Києві, починаючи з дати фактичного отримання на руки копії постанови суду - 19 липня 2010 року (а. с. 133).

Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (в редакції, яка діяла на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до журналу судового засідання від 23.06.2010 року по справі N 2а-13480/09/2670 позивачі та їх представник не були присутніми при проголошенні вступної та резолютивної частин постанови (а. с. 111 - 112); дата отримання ОСОБА_5 копії постанови суду від 23.06.2010 р. зазначена - 19.07.2010 р., про що представник позивачів розписався на зворотній частині повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 125 - зворотня сторона).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, заява про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційна скарга подані в строк, передбачений нормами КАС України з моменту отримання копії оскаржуваного рішення, таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарженняпостанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2010 року представником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не пропущено, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: "1" відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; "2" неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; "3" подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивачів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи позивачам у задоволенні позову в повному обсязі, суд першої інстанції виходи з того, що розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня, як однієї з державних соціальних гарантій, встановлено постановою Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 18.03.2009 року N 211 на виконання статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 р. N 835 з урахуванням відсутності відповідного регулювання такої виплати в залежності від прожиткового мінімуму іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, на думку суду першої інстанції, постанова "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 18.03.2009 року N 211 видана Кабінетом Міністрів України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є ветераном війни - учасником бойових дій та на підставі посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 20 жовтня 1997 року Токмацьким об'єднаним міським військовим комісаріатом Запорізької області, користується відповідними пільгами, встановленими законодавством України.

ОСОБА_3 є учасником бойових дій та пенсіонером за віком, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2, видане 2 жовтня 2002 року управлінням Пенсійного фонду України в Токмацькому районі Запорізької області, а на підставі посвідчення серії НОМЕР_3, виданого Токмацьким об'єднаним міським військовим комісаріатом Запорізької області, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Отже, позивачі є учасниками бойових дій, на яких поширюються положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII.

18 березня 2009 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" N 211 (далі по тексту - Постанова N 211), якою, зокрема, встановлено розміри виплати разової грошової допомоги, передбаченої частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII (далі по тексту - Закон N 3551).

У посвідченнях позивачів зазначено, що їх пред'явники мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Отже, позивачі є суб'єктами правовідносин, врегульованих спірною Постановою N 211.

У 2009 році Управлінням праці та соціального захисту населення Токмацької районної державної адміністрації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виплачено разову грошову допомогу, передбачену частиною п'ятою статті 12 Закону України N 3551, у розмірі 340 грн. з посиланням на Постанову N 211.

У відповідності до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно із частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Частиною третьою статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року N 835-VI (далі по тексту - Закон N 835) встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Частиною другою статті 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року N 2017-III до числа основних державних соціальних гарантій включаються розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону N 3551 щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Як встановленостаттею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року N 966-XIV, прожитковий мінімум застосовується, зокрема для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги та інше.

Згідно із статтею першою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі по тексту - Закон N 1058-IV) мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону N 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 ст. 28 Закону N 1058-IV визначено, що Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у статті 28 Закону N 1058-IV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону N 3551. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, у п'ятикратному розмірі якої повинна виплачуватись разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня.

Отже, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня, як однієї з державних соціальних гарантій, встановлено Постановою N 211 на виконання статті 54 Закону N 835 з урахуванням відсутності відповідного регулювання такої виплати в залежності від прожиткового мінімуму іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з Додатком N 3 до Закону N 835 розподілено видатки Державного бюджету України серед головних розпорядників коштів.

Відповідно до коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2501150 до загальнодержавних видатків Міністерства праці та соціальної політики України віднесено щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань в розмірі 402995,6 тис. грн.

Частиною другою статті 61 Закону N 835 визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість визначення Кабінетом Міністрів України розміру одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті учасникам бойових дій у 2009 році, а також про те, що постанова видана з метою реалізації покладених на відповідача повноважень щодо виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України в частині виплати Міністерством праці та соціальної політики України щорічної разової грошової допомоги учасникам війни, в межах бюджетних асигнувань, затверджених Законом N 835.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 41, 128, 196, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий суддя

Л. О. Костюк

Судді:

О. О. Шостак

 

Н. М. Троян

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали