ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.12.2010 р.

N К-24384/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів - Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., Цуркана М. І., розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Професійно-технічного училища N 45 про стягнення заборгованості, встановила:

У червні 2007 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до господарського суд Дніпропетровської області з позовом до професійно-технічного училища N 45 про стягнення недоїмки по сплаті страхових внесків в сумі 1140 грн. 37 коп. та фінансових (штрафних) санкцій в сумі 29240 грн. 30 коп.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2007 року позовні вимоги задоволені, стягнуто з професійно-технічного училища N 45 на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності недоїмку по сплаті страхових внесків у сумі 1140 грн. 37 коп., фінансові (штрафні) санкції у сумі 29240 грн. 30 коп.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року апеляційна скарга професійно-технічного училища N 45 задоволена частково, постанова господарського суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2007 року змінена, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з професійно-технічного училища N 45 недоїмку по сплаті страхових внесків у сумі 1140 грн. 37 коп., в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням суду апеляційної інстанції, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідач у справі - ПТУ N 45, зареєстрований як платник страхових внесків (страхувальник), у Дзержинській районній виконавчій дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду, реєстраційний N 120110000505.

Позивачем 21, 28 лютого 2007 р. було проведено планову перевірку нарахування, сплати страхових внесків і витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2006 р. відповідачем у даній справі, за результатами якої посадовими особами позивача було складено акт N 45 від 28.02.2007 р.

Перевіркою було встановлено, що відповідачем за період з 01.01.2005 р. по 02.06.2006 р. занижено фонд оплати праці для нарахування та утримання страхових внесків до Фонду на суму 29240,30 грн., у зв'язку з чим на суму заниженого фонду оплати праці - 29240,30 грн. донараховано страхові внески у сумі 1140,37 грн., та за неповну сплату страхових внесків на страхувальника передбачено покладення штрафу у розмірі прихованої заробітної плати, тобто штраф становить 29240,30 грн.

Відповідно до п. 5.1 розділу 5 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою правління Фонду N 16 від 26.06.2001 р., у разі неповної сплати страхових внесків, страхувальник сплачує суму донарахованих страхових внесків (недоїмки), тобто 1140,37 грн.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, тобто штраф складає 29240,30 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду N 163/10 від 05.03.2007 р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФССзТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідачу було донараховано страхових внесків у розмірі 1140,37 грн. та накладена штрафна санкція у розмірі 29240,30 грн.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" страхувальник зобов'язаний нараховувати та сплачувати страхові внески в установлені строки та у повному обсязі.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:

- для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

- для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

- для застрахованих осіб, зазначених у частинах другій і третій статті 6 цього Закону - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та є розрахунковою величиною при обчисленні допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Статтею 57 Закону України "Про освіту" передбачено ряд гарантій, які держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам, у тому числі чинним законодавством до цих гарантій віднесено виплата надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Аналізуючи зміст чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі з приводу необхідності нарахування страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з виплати педагогічним та науково-педагогічним працівникам надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, фактична виплата яких не здійснювалась протягом 1997 - 2002 рр. у зв'язку з відсутністю належного фінансування, і які потім були погашені бюджетом, оскільки були визначені кредиторською заборгованістю Державного бюджету України Законом України "Про реструктуризацію заборгованості виплат педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів", колегія суддів вважає, що надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним та науково-педагогічним працівникам входить до структури заробітної плати у вигляді гарантійної виплати та підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим на них необхідно нараховувати внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

За таких обставин позивач обґрунтовано рішенням N 163/10 від 05.03.2007 р. донарахував відповідачу страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням у розмірі 1140,37 грн., тому заявлені позивачем у даній адміністративній справі позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь Фонду своєчасно не нарахованих та не сплачених страхових внесків у розмірі 1140,37 грн. ґрунтуються на законі, і суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача у цій частині.

Щодо заявлених позивачем у даній адміністративній справі позовних вимог в частині стягнення з Професійно-технічного училища N 45 на користь Фонду штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29240,30 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими похованням" передбачено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та. витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону.

Частиною 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", яка встановлює певний перелік обов'язків страхувальника, серед іншого передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески;

Статтею 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. Фізична особа, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, додатково несе відповідальність за ухилення від взяття на облік як платника страхових внесків. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. За несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків на нього накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальника було взято на облік. За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми. Право застосовування фінансових санкцій, передбачених цією статтею, мають керівники виконавчої дирекції Фонду та його відділень, їх заступники.

При вирішенні питання щодо застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій за вчинене ним правопорушення, яке полягає у несвоєчасному нарахуванні та сплаті до Фонду страхових внесків необхідно виходити із наявності вини відповідача у несвоєчасному нарахуванні та сплаті до Фонду страхових внесків та наявності зв'язку між правопорушенням та його наслідками.

Судом встановлено, що відповідач у справі - Професійне-технічне училище N 45, є закладом освіти, фінансування якого здійснюється з державного бюджету, під час вчинення відповідачем дій щодо нарахування та сплати до Фонду внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, він діяв у межах наданих йому роз'яснень з цього питання, а тому вина позивача у неповному нарахуванні страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням відсутня.

Нормами КАС України, зокрема п. 8 ч. 3 ст. 2 КАС України, передбачено, що адміністративні суди під час розгляду адміністративних справ перевіряють, чи прийняті (вчинені) рішення суб'єкта владних повноважень пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що у разі задоволення судом вимог Фонду про стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29240,30 грн. буде порушено вищенаведений принцип пропорційності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про зміну постанови суду першої інстанції та задоволення позовних вимог про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності -відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст. ст. 235 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя

С. Я. Чалий

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали