ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

15.03.2011 р.

N 5002-24/2845-2010

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Овечкіна В. Е., суддів: Чернова Є. В., Цвігун В. Л., за участю представників: позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився, третьої особи - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду майна АР Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 у справі N 5002-24/2845-2010 за позовом Фонду майна АР Крим до ВАТ "Укртелеком" в особі Кримської філії (третя особа - ДП "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу - вокзалу станції Сімферополь) про стягнення 36228,53 грн. неустойки та зобов'язання повернути орендоване майно, встановив:

Рішенням господарського суду АР Крим від 17.11.2010 (суддя Колосова Г. Г.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 (судді: Лисенко В. А., Гоголь Ю. М., Голик В. С.), на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі в частині зобов'язання відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії повернути третій особі за актом приймання-передачі державне нерухоме майно - частину приміщення загальною площею 32,6 кв. м, розташованого у головному корпусі залізничного вокзалу станції Сімферополь-пасажирський на Привокзальній площі,1, що знаходиться на балансі вокзалу Сімферополь - структурного підрозділу ДП "Придніпровська залізниця". В решті позовних вимог (про стягнення 36228,53 грн. неустойки за безпідставне користування майном в період з 15.05.2008 р. по 16.12.2009 р.) відмовлено з мотивів нарахування неустойки з пропуском річного строку позовної давності та з порушенням 6-місячного граничного терміну, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Фонд майна АР Крим в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 5 наказу ФДМ України "Про визначення орендодавця на території Автономної Республіки Крим" від 31.01.2007 N 159. Зокрема, скаржник вказує на недоведеність передачі ним повноважень орендодавця за договором оренди від 05.08.2005 Регіональному відділенню ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі через відсутність передачі цього договору новому орендодавцю за актом приймання-передачі, як це передбачено п. 5 вищевказаного наказу.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткову відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Указом Президента України "Питання Фонду державного майна України" від 30 січня 2007 року N 56/2007 визнано таким, що втратив чинність, Указ Президента України "Про органи приватизації в Автономній Республіці Крим" від 18 серпня 1995 року N 757/95.

На виконання п. 7 Указу Президента України від 30 січня 2007 року N 56/2007 Фондом державного майна України 28 лютого 2007 року видано наказ N 38-р "Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим", яким повноваження по здійсненню політики у сфері управління, приватизації та оренди майна, що знаходиться на території АР Крим, надані регіональному відділенню Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі з 1 березня 2007 року.

Відповідно до п. 1 наказу Фонду державного майна України "Про визначення орендодавця на території Автономної Республіки Крим" від 31 січня 2007 року N 159 регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі виступає орендодавцем державного майна, розташованого на території Автономної Республіки Крим.

Згідно з п. 5 вищезазначеного наказу регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі виступає орендодавцем по договорах оренди державного майна, які були укладені Фондом майна АР Крим та передані останнім регіональному відділенню за актом приймання-передачі.

Таким чином, у Фонду майна Автономної Республіки Крим відсутні права орендодавця за договором оренди від 05.08.2005 N 213-ЦОПНУ, у зв'язку з переданням повноважень в сфері оренди державного майна Регіональному відділенню Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі, з урахуванням чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також, слід зазначити, що між Представництвом регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі і ВАТ "Укртелеком" в особі Кримської філії укладено договір оренди N 145/2009-А від 17.12.2009, за умовами якого відповідачу передано в оренду нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме, частину приміщення загальною площею 32,6 кв. м, розташованого у головному корпусі залізничного вокзалу станції Сімферополь-Пасажирський на Привокзальній площі, 1, що знаходиться на балансі вокзалу Сімферополь - структурного підрозділу ДП "Придніпровська залізниця" (а. с. 54 - 56).

Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 36228,53 грн. неустойки з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а скаржником не заперечується факт припинення 29.04.2008 року укладеного між сторонами договору оренди від 05.08.2005 N 213-ЦОПНУ у зв'язку зі своєчасною відмовою орендодавця від пролонгації цього договору.

Водночас, місцевим господарським судом достеменно встановлено, а заявником в поданій касаційній скарзі навіть не спростовуються факти нарахування позивачем 36228,53 грн. неустойки за період з 15.05.2008 р. по 16.12.2009 р. з пропуском річного строку позовної давності, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, та з порушенням 6-місячного граничного терміну, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, які (факти) цілком обґрунтовано покладено в основу оскаржуваного рішення про відмову в позові в частині стягнення неустойки.

Зокрема, суд за заявою відповідача правильно застосував позовну давність щодо вимог про стягнення неустойки за прострочення повернення орендованого майна, нарахованої за період з 15.05.2008 р. по 30.10.2008 р., оскільки по вказаній вимозі строк позовної давності закінчився 30.10.2009 р., а позов пред'явлено 25.05.2010 р. В свою чергу, сума неустойки за прострочення повернення орендованого майна за період з 31.10.2008 р. по 16.12.2009 р. нарахована з порушенням передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України 6-місячного граничного терміну, що минув 30.10.2008 р., так як договір оренди від 05.08.2005 N 213-ЦОПНУ припинився 29.04.2008 року.

Разом з тим, в частині мотивів апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як правильно вказує заявник, матеріали справи не містять доказів передачі ним повноважень орендодавця за договором оренди від 05.08.2005 Регіональному відділенню ФДМ України в АР Крим та м. Севастополі з огляду на відсутність передачі цього договору новому орендодавцю за актом приймання-передачі, як це передбачено п. 5 наказу ФДМ України "Про визначення орендодавця на території Автономної Республіки Крим" від 31.01.2007 N 159.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено заміни первісного орендодавця (Фонду майна АР Крим) шляхом внесення відповідних змін до договору оренди від 05.08.2005 N 213-ЦОПНУ в період з 31.01.2007 р. до моменту припинення останнього.

За таких обставин, відмова апеляційного суду у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки виключно з мотивів пред'явлення позову неналежним орендодавцем є передчасною та не відповідає фактичним обставинам справи.

Разом з тим, враховуючи те, що в даному випадку помилкове застосування апеляційним судом норм матеріального права (ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 5 наказу ФДМ України "Про визначення орендодавця на території Автономної Республіки Крим" від 31.01.2007 N 159) не зробило неможливим встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, тобто не призвело до прийняття неправильної по суті постанови, якою залишено без змін законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, тому в розумінні п. 3 ст. 1119 ГПК України вказана обставина не може бути достатньою підставою для їх скасування.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Рішення господарського суду АР Крим від 17.11.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 у справі N 5002-24/2845-2010 залишити без змін, а касаційну скаргу Фонду майна АР Крим - без задоволення.

 

Головуючий, суддя

В. Овечкін

Судді:

Є. Чернов

 

В. Цвігун

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали