ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.08.2010 р.

N 6/186-09/4

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - І. Воліка (доповідача), суддів: Н. Капацин, О. Кролевець, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" на постанову від 01.03.2010 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі N 6/186-09/4 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" про стягнення 255197,67 грн. (в судове засідання прибули представники сторін: позивача - Топоровська І. І. (дов. від 20.07.2010 N 301); відповідача - не з'явились), встановив:

У серпні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (надалі - ТОВ" Фірма Октан") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" (надалі ТзОВ" Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД") про стягнення 255197,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" не виконав своїх зобов'язань за договором поставки N 01/10-38 від 01.10.2007, а саме: повністю не оплатив вартість поставленого йому товару.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.12.2009 у справі N 6/186-09/4 (суддя Щоткін О. В.) позовні вимоги ТОВ "Фірма Октан" щодо стягнення 255197,67 грн. задоволено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2010 (колегія суддів: Жук Г. А., Мазур Л. М., Фаловська І. М.), апеляційну скаргу ТзОВ "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 10.12.2009 у справі N 6/186-09/4 залишено без змін.

Рішення першої та постанова апеляційної інстанції мотивовані тим, що відповідач допустив порушення умов договору, зокрема, пункту 5.2 щодо здійснення оплати постачальнику за поставлений товар протягом 20 банківських днів з дати отримання товару, що з урахуванням вимог ст. ст. 525, 526, 692, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 189, 230, частини 6 ст. 231, частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України є підставою для стягнення основного боргу, інфляційних та річних.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ТОВ "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 10.12.2009 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2010 - скасувати, а прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити, судові витрати покласти на ТОВ "Фірма Октан".

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, посилаючись на норми ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 238 Цивільного кодексу України стверджує, що сторони при укладенні договору не досягли згоди з усіх істотних умов, зокрема ціни. Судом не досліджено повноважень осіб на підписання договору, що на його думку є підставою вважати договір неукладеним.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 01.10.2007 між ТОВ "Фірма Октан" та ТОВ "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" укладений договір поставки N 01/10-38, відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність Покупцю (відповідачу) нафтопродукти в асортименті, в кількості та по ціні згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплати його в порядку та на умовах визначених цим договором.

Згідно пункту 2.1 Договору поставка товару здійснюється на підставі Заявок Покупця, яка оформляється в узгодженій сторонами формі згідно Додатку N 2 до Договору.

Строки поставки товару та порядок розрахунків сторони узгодили в пунктах 5.1, 5.2, 5.3 Договору, зокрема, товар постачається протягом трьох календарних днів з моменту отримання заявки, якщо інший строк не зазначений в самій заявці. Покупець здійснює оплату постачальнику за поставлений товар протягом 20 банківських днів з дати отримання товару. Постачальник та покупець домовились, що сума заборгованості покупця перед постачальником за передані нафтопродукти не повинна перевищувати 300000,00 грн. у разі, якщо заборгованість покупця перед постачальником перевищила вказану суму, постачальник припиняє поставку нафтопродуктів, а покупець зобов'язаний здійснити оплату за передані нафтопродукти шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом терміну передбаченого в п. 5.2 Договору.

Відповідно до пункту 9.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2008, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Строк дії цього Договору щороку пролонгується на один рік за умови, якщо жодна з сторін не подала іншій заяву про його розірвання за один місяць до закінчення терміну дії.

Як встановлено судами, договір підписано від імені Постачальника генеральним директором, що діяв на підставі Статуту товариства, від імені Покупця - директором товариства, який діяв на підставі довіреності N 1 від 03.01.2007. Підписи повноважених осіб засвідчено печатками юридичних осіб, від імені яких вони діяли. Договір підписано двома сторонами без будь-яких зауважень чи застережень.

Згідно частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Виходячи з умов договору, судами обґрунтовано встановлено, що сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 265 Господарського кодексу України, 712 Цивільного кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товари, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовується загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами встановлено, що на виконання умов договору поставки N 01/10-38 від 01.10.2007, на підставі заявок ТОВ "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" на постачання товару, позивач поставив відповідачеві товар, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ та гарантійними листами.

Вказані дії сторін договору свідчать про прийняття до виконання умов договору, що в силу приписів ст. 241 Цивільного кодексу України є наступним схваленням правочину, а отже судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача, що вказаний правочин вчинено з перевищенням повноважень.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставлено товару виконав частково, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 222439,84 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою здійснити оплату поставленого товару, що підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами станом на 30.06.2009, претензією N 1 від 08.07.2009, проте вимоги позивача залишені без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене вище, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо наявності у відповідача достатніх підстав для виконання грошового зобов'язання за договором, однак, всупереч умовам договору, на дату прийняття господарським судом рішення по справі, відповідачем сума основного боргу не сплачена, доказів виконання грошових зобов'язань за договором суду не надано.

Наведене дало підстави суду першої інстанції прийти до висновку про задоволення позовних вимог в частини стягнення заборгованості у розмірі 222439,84 грн., з яким погодився і суд апеляційної інстанції.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що постачальник зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором.

Відповідно до умов договору та вимог частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк та спосіб, як встановлено договором або законом.

Відповідно ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, тощо. При цьому, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно пункту 6.2. Договору у випадку порушення покупцем строку розрахунку зазначеного в п. 5.2. Договору, останній повинен сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі 0,04 % від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від прострочення суми.

Оскільки прострочка оплати товару мала місце, тому судові інстанції законно та обґрунтовано прийшли до висновку, щодо задоволення позовних вимог позивача і в частині стягнення пені у розмірі 12063,77 грн., з урахуванням приписів ст. 230, 232 Господарського кодексу України, інфляційних у розмірі 2805,44 грн. та 3 % річних у сумі 2478,86 грн., що відповідає умовам договору та вимогам закону.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, а тому не вбачається підстав для скасування оскаржуваних судових актів.

Доводи скаржника спростовуються вищевикладеним і підлягають відхиленню як необґрунтовані.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових актів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 125, 129 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 N 8-рп/2010, Вищий господарський суд України - постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубі Роз Агрікол Ко., ЛТД" залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2010 у справі N 6/186-09/4 залишити без змін.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

 

Головуючий суддя

І. Волік

Судді:

Н. Капацин

 

О. Кролевець

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали