ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29.11.2011 р.

Справа N 17/49

Вищий господарський суд України у складі: судді Селіваненко В. П. - головуючий, суддів: Бенедисюк І. М. і Львов Б. Ю., розглянув касаційну скаргу комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс", м. Київ (далі - КП "Житло-сервіс"), на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 зі справи N 17/49 за позовом закритого акціонерного товариства "Екостандарт", м. Київ (далі - ЗАТ "Екостандарт"), до КП "Житло-сервіс" про стягнення 373276,87 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін: ЗАТ "Екостандарт" - Івченко-Шавули Т. А., КП "Житло-сервіс" - Мотрончука Д. П.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України встановив:

ЗАТ "Екостандарт" (яке є правонаступником закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з КП "Житло-сервіс" 373276,87 грн. основного боргу за спожиту відповідачем теплову енергію в листопаді 2010 року на підставі укладеного сторонами договору про постачання теплової енергії від 01.10.2003 N 420328 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2011 (суддя Удалова О. Г.) у задоволенні позову відмовлено. Дане рішення з посиланням на додаткову угоду від 01.10.2003, якою внесено зміни до пункту 1 додаткової угоди N 2 до Договору, мотивовано тим, що борг мешканців будинків, у які подається теплова енергія, не складає боргу відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 (колегія суддів у складі: суддя Суховий В. Г. - головуючий, судді Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.) рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2011 у справі скасовано і прийнято нове рішення про задоволення позову. Постанову мотивовано обов'язком відповідача оплатити вартість поставленої за Договором теплової енергії.

У касаційній скарзі (з урахуванням уточнень до неї) КП "Житло-сервіс" просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на невірне застосування названим судом норм матеріального права, зокрема, частини третьої статті 193 і статті 194 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також зазначаючи про невідповідність висновків цієї судової інстанції фактичним обставинам справи.

У запереченнях на касаційну скаргу ЗАТ "Екостандарт" заперечує проти її доводів і просить оскаржувану постанову Київського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною першою статті 528 ЦК України встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Аналогічне положення містить частина перша статті 194 ГК України.

За приписом частини другої статті 528 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

З урахуванням наведених норм апеляційний господарський суд, дослідивши зміст Договору, додатка N 2 до нього в редакції додаткової угоди від 01.10.2003 (а. с. 10), яким установлено порядок розрахунків сторін та тарифи на теплову енергію, що поставляється за Договором, всупереч висновку суду першої інстанції, правильно зазначив, що відповідно до вимог закону та Договору КП "Житло-сервіс" має виконати грошове зобов'язання, визначене цим Договором, зокрема, й в тому випадку, коли мешканці житлових будинків, що отримують житлово-комунальні послуги КП "Житло-сервіс", не оплатять ці послуги шляхом перерахування коштів на транзитний рахунок комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр", як це передбачено пунктом 1 додатка N 2 до Договору у відповідній редакції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, встановивши, що у відповідача наявна заборгованість за поставлену відповідачем за Договором в листопаді 2010 року теплову енергію в сумі 373276,87 грн., дійшов вірного висновку про задоволення позову зі справи.

Відповідно до частини другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваної постанови.

Вищий господарський суд України не бере до уваги посилання скаржника на частину другу статті 194 та частину третю статті 193 ГК України, тому що даними нормами врегульовано правові наслідки порушення зобов'язання (господарські санкції), зокрема, звільнення боржника від виконання зобов'язання в натурі за певних обставин (якщо це передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання). Натомість боржник зобов'язаний, наприклад, відшкодувати збитки або сплатити неустойку.

Таким чином, визначені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду зі справи відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 зі справи N 17/49 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" - без задоволення.

 

Суддя

В. Селіваненко

Суддя

І. Бенедисюк

Суддя

Б. Львов

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали