ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.02.2012 р.

N К-7603/09

Вищий адміністративний суд України у складі: судді Костенко М. І. - головуючого, суддів - Маринчак Н. Є., Усенко Є. А., при секретарі - Сватко А. О. розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Шахтарськантрацит" (далі - Підприємство) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2009 у справі N 2а-14580/08 за позовом Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Шахтарська ОДПІ) до Підприємства про стягнення податкового боргу (судове засідання проведено за участю представників: позивача - Дегтярьова Д. Т., відповідача - не з'явились).

За результатами розгляду касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України встановив:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.10.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2009, позов задоволено; з Підприємства в доход бюджету стягнуто податковий борг з податку на додану вартість у сумі 1127027,79 грн. У прийнятті цих рішень попередні інстанції виходили з факту невиконання відповідачем обов'язку зі сплати до бюджету задекларованої ним суми податкового зобов'язання. При цьому, за висновком судів, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості авансової сплати податку на додану вартість, то контролюючим органом було правомірно зараховано відповідні суми в рахунок погашення податкового боргу Підприємства за попередні періоди.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Підприємство просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові в частині стягнення з нього 337423,79 грн. податкового боргу. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність у Шахтарської ОДПІ права самовільно змінювати визначене платником призначення платежу під час оплати ним податкових зобов'язань.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Підприємства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що причиною звернення Шахтарської ОДПІ з цим позовом стало виникнення у відповідача податкового боргу з ПДВ внаслідок часткової сплати Підприємством задекларованої ним суми податкового зобов'язання з цього податку у декларації з податку на додану вартість від 20.05.2008 N 12330. У ході розгляду справи відповідач частково визнав позов, пославшись на те, що оспорювану суму податкового боргу в розмірі 930000 грн. було ним погашено в авансовому порядку протягом квітня 2008 року, тоді як податковий орган самовільно спрямував вказані кошти на оплату податкового боргу Підприємства за попередній період.

Задовольняючи позовні вимоги, обидві попередні інстанції виходили з неможливості передчасного погашення платником податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з відсутності у платника права визначати черговість погашення податкових зобов'язань при наявності у нього податкового боргу. Однак такий висновок судів не відповідає нормам матеріального права.

Так, згідно зпунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 названого Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платників податків.

Пунктом 7.7 статті 7 зазначеного Закону встановлена рівність бюджетних інтересів та встановлено, що податковий борг погашається попередньо податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, цим же Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено у підпункті 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно зглавою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно зпунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

З огляду на наведені законодавчі норми та з урахуванням того, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на підставі та в межах, визначених законом, у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, зазначеного платником податків при його внесенні з метою погашення податкового боргу. Факт передчасного внесення платником коштів на оплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість також не наділяє податковий орган таким правом. До того ж, чинним законодавством України не забороняється сплачувати податок на додану вартість наперед.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити прийняті у справі рішення попередніх інстанцій, відмовивши у позові в частині стягнення з Підприємства 337423,79 грн. податкового боргу в доход бюджету.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ухвалив:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Шахтарськантрацит" задовольнити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2009 у справі N 2а-14580/08 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з державного підприємства "Шахтарськантрацит" в доход бюджету податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 337423,79 грн.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2009 у справі N 2а-14580/08 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

М. І. Костенко

Судді:

Н. Є. Маринчак

Є. А. Усенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали